Помітила тенденцію, багато людей (найчастіше жінки, чоловіки значно рідше) розчиняються у коханій людині, як цукор у чаї. Живуть тільки для нього, свого життя без нього не уявляють.

При цьому дехто навіть не думає, що хоче від них друга половина. Наприклад, жінка пише, що лягати спати о 2 годині ночі, і встає о 6-й ранку готувати сніданок.

А кому потрібен цей сніданок, дивлячись на обличчя дружини, яка не виспалася? Потім ми відчуваємо образи на чоловіків, за те, що робимо для них те, що не хочемо робити, а вони незадоволені і витирають ноги.

То хто винен крім нас, що чоловіки не цінують нас? Невже не стала б щасливішою за пару, якби ми перестали робити те, що чомусь вважаємо зобов’язаними робити, а потім ображаємося, що нас не оцінили.

Ще багатовікова тенденція — бажання жінки вийти швидше заміж. Що дає заміжжя?

Що ми не будемо мамами-одиначками? Хто взагалі сказав, що погано виховувати дитину одній, якщо є матеріальна змога?

Жінки вже готові самі вкладати фінанси в весілля, аби лише отримати цей статус. Що дає штамп у паспорті про заміжжя? 80% розлучень, і розподіл майна.

Багато хто одружується, беруть кредит на житло, через якийсь час людям стає не комфортно жити разом і тримає їх шлюб тільки цей самий кредит. Якась маячня виходить.

Зараз багато хто засумнівається, що я жінка, і пишу таке. Але я щиро не розумію двох речей: як можна робити те, що інша людина не просить робити, і потім ображатись, що вона не оцінила цього? І в чому радість для жінки від штампу в паспорті в наш час?

КІНЕЦЬ.