Розлучення для мене завжди було чимось неприпустимим, бо я вважала, що заміж треба виходити раз і назавжди. Та зараз я сама стою на межі прийняття цього непростого рішення для мене. І причина навіть не в моєму чоловікові, а в його мамі, яка не дає нам спокійно жити.

Заміж я вийшла 5 років тому, щойно закінчила університет, і відразу під вінець. Свого чоловіка я любила, між нами було справжнє кохання, тому я і не сумнівалася у своєму виборі. Ігор був не лише красивим, а ще й добрим і розумним, тому тоді я вважала, що мені дуже з ним пощастило.

Та й свекруха з самого початку, начебто, мене полюбила. До весілля ми з нею кілька разів зустрічалися, і вона вдавала, що дуже приязно ставиться до мене. Але після того, як зіграли весілля, її настрій змінився. Я навіть не можу пояснити, чому потім все так сильно змінилося.

Після весілля ми пішли жити до моєї мами, у її двокімнатну квартиру. Свекри живуть у великому заміському будинку, але нас до себе вони не запрошували переїжджати. Навіть в гості ми до них не часто навідувалися, бо коли не прийдемо – доводиться слухати від свекрухи, які вони бідні-нещасні, і що у них грошей немає, тому що вони витратилися дуже на наше весілля.

А хто їх просив? Ми планували скромно розписатись і все. Але свекрусі захотілося шиканути перед ріднею, вона сказала, що свого єдиного сина не може одружити по-тихому, бо родичі їй цього не пробачать.

Вона сама все організувала по найвищому розряду, а потім стала вимагати з нас гроші за торжество. Чому ми маємо віддавати, якщо не хотіли цього? Ініціаторами були точно не ми. Чоловік мій після цього посварився з матір’ю, вони кілька місяців не спілкувалися.

З часом, стосунки у них налагодилися. Ось тільки після того, як погостює чоловік у своїх батьків, він приїжджає зовсім інший, завжди має до мене якісь причіпки. А останнього разу, то взагалі, свекруха захотіла, щоб Ігор віддавав їй всю зарплату. Вона вважає, що так буде надійніше, бо я не вмію правильно розподіляти бюджет.

Чоловік ще не погодився, але бачу, що він прислухався до слів своєї матері, бо зараз став прискіпливіше ставитися до того, як я витрачаю гроші, навіть чеки, які я приношу з магазину, він перевіряє. Не здивуюся, якщо в кінці місяця він понесе зарплату не мені, а своїй мамі.

Нещодавно у свекра були іменини, і чоловік сказав, що з такої нагоди нам обом треба поїхати до його батьків, а то зазвичай він сам їздить. Приїхали ми, стіл був уже накритий. І чого там лише не було! Одні делікатеси. А свекруха постійно скаржиться, що грошей немає.

А ще, сталася ще одна неприємна подія. Свекруха при всіх стала говорити, що давно внуків хоче, і що це я винна в усьому. Так, у нас є з цим певні проблеми, але ми не сидимо, склавши руки. Ми ходимо до лікарів, і сподіваємося, що у нас все вийде. Навіщо ж чіпати таку болючу для нас тему?

Я хотіла встати з-за столу, і піти, але Ігор мене зупинив, сказав, що це буде негарно. Але і це ще не все. В кінці вечора, як ми вже збиралися йти додому, чоловік пішов на кухню з своєю мамою, і я випадково почула їхню розмову. Ігор обіцяв, що від тепер буде таки свою зарплату мамі віддавати.

Мене дуже вразило те, що чоловік став на бік своєї матері, слухає її, а не мене. Не розумію, як мені пощастило зв’язати своє життя з маминим синком. І як я раніше цього не розгледіла?

Тепер мені треба вирішити, як жити далі. Розлучитися чи пробувати відірвати чоловіка від його матері? Я люблю його і не хочу все руйнувати. Що мені робити, підкажіть. Боюся, як би не помилитися.

Джерело