Коли бабусі не стало, то для єдиної доньки це не стало бідою. По-перше, Ліда була нерідною дочкою Ганни Сергіївни. По-друге, їй було вже далеко за 80, а кого здивує відхід у такому віці.

Ліда матері своєї не знала. Вона жила з батьком та бабусею. Дівчинка бачила, що всі діти мають маму, та й бабуся іноді голосила: «сирітка». І все, ніхто більше про матір не говорив. Але Ліда точно знала, що вона є десь і невідомі сили не пускають її до коханої донечки. А якби пустили, вона обов’язково б Ліду любила.

Коли батько одружився з Анною Сергіївною, Ліді вже було 8 років. Вона зрозуміла, що ця тітка якраз маму до неї і не пускає. А тому відверто її нелюбила та шкодила, як тільки могла. Аня батькові нічого не казала і намагалася вирішити проблеми сама. Ліда таку доброту не оцінила і з дому поїхала до гуртожитку, за першої нагоди, як тільки вступила до інституту.

Вона навчалася у тому самому місті в півгодинах їзди, але приходила до батьків вкрай рідко. Навіть на весілля їх не запросила. Після того, як не стало батька Ганна Сергіївна дзвонила, але Ліда відповідала з роздратуванням і намагалася швидше позбутися співрозмовниці.

Інших родичів у Анни не було, і Ліді довелося ховати мачуху. Але було приємне в цій процедурі: шикарна квартира в центрі, яку Ганна отримала ще до весілля з батьком за якісь неймовірні заслуги, має дістатися Ліді.

Сама вона жила із чоловіком у квартирі бабусі. Це була невелика “хрущовка” на околиці. Обидві доньки вийшли заміж і жили в інших містах, досить непогано, але свого житла не мали. Ліда була у чудових стосунках і з дочками, і з зятями. Вони часто приїжджали в гості, дзвонили та довго обговорювали свої проблеми.

У молодшої дочки ось-ось мав народитись первісток, а старша не поспішала, для неї основним була кар’єра.

Віктор завжди підтримував дружину, але цього разу був проти того, щоб переїхати до квартири Ганни Сергіївни. Тим більше, що молодшій дочці потрібніше, на одну зарплату вони навряд чи скоро придбають власне житло. Але Ліда стояла на своєму. Їй ця квартира завжди подобалася. Приваблював центр міста. А ще вона хотіла продати свою квартиру та зробити там ремонт.

Чоловік цього зрозуміти не міг. Дітям гроші від продажу квартири знадобляться більше. Але Ліда стояла на своєму: діти ще зароблять, у них усе життя попереду, а у неї це останній шанс.

Почалася сварка, у якій Ліда явно програвала. Дочки перестали їй дзвонити, на її дзвінки відповідали з небажанням, а то й зовсім ігнорували. Чоловік не розмовляв. Вперше Ліда відчула самотність. Тоді вона вирішила довести всім, що не потребує їхньої уваги, і перейшла жити до квартири Ганни Сергіївни.

Розбираючи старі фотографії та документи, Ліда натрапила на лист, який був адресований їй.

«Дорога моя доню, дякую тобі за все. За дітей твоїх чудових, а ще за те, що ти їх проти мене не налаштовувала. Як я не намагалася, не змогла ти мене полюбити. Але хоч діти твої приїжджають, допомагають, надсилають гроші. Я знаю, що ти їх виховала так, у повазі. Ти пробач мені, важко видно з мачухою жити.

Та тільки я старалася маму тобі замінити, не змогла. Щоб вам менше з паперами поратися я квартиру Каті залишила, їй вона потрібніша.

Таня відмовилася на користь сестри. А ти я знаю, теж проти не будеш, вирішиш так само. Тому й пишу заповіт, щоби мороки менше було. Я тебе дуже любила, і вдячна батькові твому, що сім’ю дав мені чудову, тебе та онучок. Про таке життя тільки мріяти можна. Дякую тобі”.

Ліда застигла. Отже, діти приїжджали до старенької, допомагали їй. Вони знають, що заповіт на молодшу написаний і нічого не сказали. Ліда відчула, що її зрадили найближчі люди, зуміла мачуха «віддячити» Ліді за її нехороше ставлення до неї, навіть після того як її не стало.

Ліда ще кілька тижнів пожила в квартирі, а потім таки зателефонувала Каті:

– Що збираєтесь із квартирою робити?

– Ти ж хотіла сама там жити.

– Ти чудово знаєш, що вона твоя за заповітом.

Катя помовчала, а потім сказала:

– Я не піду проти твоєї волі. Якщо хочеш жити там – живи.

У Ліди і не знала, що сказати.

– Значить, ви всі хороші: ти дозволяєш мені жити там, де я хочу, Таня відмовилася від своєї частки, Ганна Сергіївна тобі квартиру залишила тому, що ти вагітна. І одна я погана? Навіть батько мене не підтримав. Робіть що хочете. Продавайте, живіть… – Ліда замовкла, до горла підкотила грудка.

– Тоді, якщо можна, ми переїдемо до цієї квартири. Сергій вже роботу підшукав. А мені з дитиною буде легше, якщо мама поруч.

– Ну, знову без мене все вирішили. – пробурмотiла Ліда. А на душі полегшало.

«І справді, навіщо мені ця квартира. Хай краще онуки поряд будуть. Права була мама Аня».