Оля та Ігор були однокласниками та навчались разом у звичайній сільській школі. Хлопець був красенем, за яким бігали майже всі дівчата. А Оля була дещо незграбною та не виділялася особливою красою. Коли вони почали зустрічатися, всі відкрили роти від здивування, решту дівчат класу заздрили Олі.

Дівчина не приховувала свою радість, що вона втерла носа їм. Таня дуже боялася, щоб Ігор її не покинув.

Вступивши до університету, вони стали бачитись рідше. Дівчина вчилась добре, а от Ігор, почав пропадати з друзями, водили козу, як він це називав. Вів себе дуже безвідповідально. Вони почали сваритися мало не щодня, однак все ж таки на третьому курсі вони одружились. Батьки їм допомагали, фінансово та їсти іноді готували а ще винаймали житло.

І тут ситуація різко помінялася навпаки: Ігор став зразковим сім’янином, думав як заробити додаткові гроші, а от Оля почала тратити гроші тільки на себе, бо ж мала міських подруг, яким хотіла відповідати.

Ігор швидше закінчив навчання і повернувся в село, там організував невеличку ферму. А от Олі ще рік залишилось навчатись, тож вона залишилась в місті на квартирі.

Перші місяці кожні вихідні дівчина приїздила до Ігоря в село. Але потім почалися з боку дівчини відмовки, і вона тільки просила у Ігоря гроші, а приїжджати не приїжджала.

А хлопець і висилав, адже він і справді любив Олю, тож вірив кожному її слову. А говорила вона йому, що то на навчання, щоб заплатити за здачу екзаменів, а сама спускала їх на гуляння з подругами.

Так у неї появилося багато кавалерів, але зачепив її Тарас, який вмів гарно залицятись та мав велику простору квартиру.
І Тарас сказав до дівчини, це може бути їхня спільна квартира тільки її потрібно покинути чоловіка.

Оля вагалася, проте не могла протистояти своєму потягу до Тараса, ну і звісно велика квартира в центрі міста, теж дівчину заманювала.

Вона розлучилася з Ігорем, та пішла до Тараса. То їй сказав що квартира майже оформлена на неї, тільки потрібно ще заплатити певну суму, а в нього зараз немає, та як він вклав у вигідний проект.

Дівчина звісно ж вірила кожному його слову, згадавши за гроші які вони з Ігорем відклали з весілля, ніби для майбутніх дітей, вона швидко дала згоду та сказала новому коханому, що гроші є.

Хитрістю вона знову виманила в колишнього чоловіка гроші та віддала їх Тарасові. Чоловік сказав що поїде гроші заплатити куди потрібно, а Оля поїхала збирати речі на орендовану квартиру щоб переїхати до Тараса.

Та коли вона приїхала і подзвонила у дзвінок, то двері відчинив якийсь незнайомий чоловік та спитався її, що їй потрібно?
Вона подзвонила до Тараса але, телефон був поза мережею.

І аж тоді вона зрозуміла, що попала на гачок до афериста. Зі сльозами на очах дівчина поїхала до Ігоря щоб поговорити але він їй не хотів слухати, та сказав, що тепер уже це її проблеми.

Ще через деякий час Оля дізналася що знаходиться при надії. Все-таки вирішила зберегти дитину та повернулася у село до батьків. Коли доньці виповнилося три роки то влаштувалася вчителем у місцеву школу.

Оля намагалася розшукати Тараса та повернути вкрадені гроші. Однак жінку запевнили, що це марна справа. І краще їй не докопуватись та не проводити пошуки самій, щоб не створити собі ще більше проблеми. Адже в неї є дитина, і потрібно думати про неї.

Тож, Оля через свою затьмарену любов, і доброго чоловіка втратила, і без грошей залишилась з дитиною на руках. Прийшлося самій тягти дитину.

КІНЕЦЬ.