Заміж я вийшла досить пізно – у тридцять два роки. Але всі подруги мені заздрили, бо думали, що я забрала дуже гарного чоловіка. Ігор був старший за мене на вісім років, за плечима два розлучення і троє дітей. У нього свій будівельний бізнес, величезний будинок за містом, розкішна машина та інше.

Він дуже красиво доглядав за мною – дарував величезні кошики троянд, водив дорогими ресторанами, звозив на відпочинок до Туреччини. Я сама з простої сім’ї, і, звичайно, для мене все, що відбувалося, нагадувало казку.

Тому що всі попередні чоловіки були в мене на кшталт: не сидів, не попросив грошей у борг? Вже хороший.

Лише через півроку після знайомства Ігор зробив мені пропозицію. Звісно, ​​я погодилася. Щоправда, він відразу поставив умови, які б зараз мене насторожили, але тоді просто трохи збентежили.

– Ірочка, – сказав він. – Я вже людина немолода, з великим досвідом за плечима та певним соціальним статусом. Мені потрібне не якесь гарненьке безмозке дівчисько, а жінка, яку я з гордістю можу назвати своєю дружиною. Тому, перш ніж ти погодишся, у мене буде низка умов.

– Яких умов? – розгубилася я.

– Ти маєш не працювати, піклуватися про мене, про будинок, чудово виглядати. Загалом, бути господинею домівки і мого серця, – закінчив він і поцілував мені руку.

Я тоді замислилась. У мене була непогана робота. Не скажу, щоб багато там отримувала, але мені грошей вистачало, а працювати подобалося. Але все-таки перспектива жити у величезному будинку, займатися лише господарством та чоловіком, маючи купу грошей, мене спокусила, і я погодилася на всі умови.

Тільки на практиці виявилося, що багате життя це не таке свято, як я думала. Після весілля Ігор дуже змінився. Я не впізнавала того чоловіка, який завалював мене квітами і водив найкращими ресторанами.

Тепер моя карта була прив’язана до чоловіка, і він контролював буквально всі мої витрати. Міг подзвонити та запитати:

– Ти що, в кафе зараз на пʼятсот гривень поїла? А вдома собі не могла приготувати?

Я мала йому звітувати про все: продукти, косметика, одяг, засоби гігієни. Крім того, великий будинок, який так мене спочатку манив, виявився проблемою. Жодних помічниць по дому у мене не було. Ігор також був проти клінінгу, вважаючи, що це марна трата грошей.

А вдома завжди має бути чисто. Найменший пил – скандал. За підсумками я, хоч і не працювала, цілими днями тільки й робила, що прибирала цей величезний будинок, готувала, купувала продукти.

Крім цього чоловік уважно стежив за моїм зовнішнім виглядом. Не дай Боже мені набрати зайвий кілограм чи з’явитися в нього на очах із брудною головою чи у старій футболці!

Хоч я і його і любила спочатку, через три роки такого шлюбу відчувала себе абсолютно вимотаною постійним балансуванням між ролями виконавчої слуги та усміхненої дружини.

Спробувала заговорити про розлучення – Ігор влаштував скандал. Пригадав усе. І як він дав грошей моїм батькам на ремонт будинку, і як допоміг влаштувати тата у дорогий санаторій після інфаркту.

Після цієї розмови контроль за мною посилився. А ще Ігор почав морально на мене давити. Казав, що я не розумію, як мені пощастило, що інші жінки можуть лише мріяти жити за таких умов. А я не працюю, сиджу вдома, а ще й не вдячна йому.

Тільки за десять років шлюбу я пішла від нього. Як це я зробила? За допомогою подруги, яку знайшла в інтернеті. Просто на якомусь кулінарному форумі познайомилася із жінкою, почали листуватися. Виявилося, що вона була у схожій ситуації. Зараз вона сама працює адвокатом та допомагає жінкам.

І я почала дотримуватися її порад. По-перше, ретельно вивчила усі документи. Шлюбного договору ми не мали. Моїм батькам Ігор теж допомагав без жодних розписок, виходить, вони йому нічого не винні.

По-друге, я знайшла собі роботу. Сходила на співбесіду, домовилися, що влаштуюсь на півставки для початку. По-третє, провела кілька онлайн-сесій із психологом, щоб налаштуватися.

І одного чудового дня просто зібрала речі і поїхала до батьків, поки чоловік був на роботі. І тоді вперше їм розповіла, як усе було насправді. Вони були шоковані і сказали, що я можу залишатися в них скільки захочу.

Звичайно, чоловік коли дізнався, був лютий. Намагався мене переслідувати. Тоді я подала заяву на розлучення, а моя онлайн-подруга погодилася виступити як мій адвокат. Я сказала чоловікові, що якщо він не дасть мені спокою, я буду претендувати на поділ майна. Лише тоді Ігор відстав.

Єдине, що мене здивувало у цій ситуації – реакції деяких моїх подруг. Вони вважають, що я “зажерлася”. Мовляв, він тебе не бив, могла б і потерпіти якісь причіпки заради хорошого життя.

Нехай інші терплять, а я не хочу. Досить. Краще без розкішного будинку, натомість у спокої.

КІНЕЦЬ.