Ліда завжди намагалася справити гарне враження на батьків свого хлопця Макса. Вона готувала вечері, допомагала по дому і навіть цікавилася їхніми хобі.

Але, здавалося, її зусилля завжди танули, як дим: батьки Макса ледь помічали її старання, все ще захоплюючись колишньою нареченою, Ганною.

Якось, коли Макс та Ліда зібралися на вечерю до його батьків, Ліда не могла не помітити, як вони знову почали згадувати Ганну. “Ганна завжди знала, як розвеселити компанію,” – з ностальгією в голосі промовила мати Макса.

Ліда відчула, як її серце стислося. Вона глянула на Макса, їхні погляди зустрілися. “Мамо, тату, я думаю, вам час перестати порівнювати Ліду з Ганною.

Ліда – дивовижна дівчина, і я щасливий з нею,” – відрізав Макс, взявши Ліду за руку. Після вечері, коли вони залишилися наодинці, Макс сказав Ліді: “Пробач за сьогоднішній вечір.

Я знаю, як тобі важко. Але ти не повинна зі шкіри геть лізти, щоб заслужити їхнє схвалення. Ти заслуговуєш на любов і повагу така, якою ти є.”

Слова Макса заспокоїли Ліду, і вона відчула, як її любов до нього стала ще міцнішою.

З того часу Макс став більш рішуче захищати свої кордони та стосунки з Лідою перед батьками. Він зрозумів, що не може дозволити комусь втручатися у їхні стосунки, навіть якщо це його батьки.

Згодом батьки Макса почали бачити, які щасливі разом Макс і Ліда. Повільно, але вірно, вони стали виявляти до Ліди більше тепла та поваги.

А сама Ліда зрозуміла, що справжнє визнання приходить не зі спробами догодити всім, а зі щирістю та підтримкою тих, хто по-справжньому цінує тебе за те, хто ти є.

КІНЕЦЬ.