Двох своїх доньок Марія завжди любила однаково, ніколи різниці між ними не робила, але коли прийшов час, то вона всю спадщину на молодшу доньку записала, а старша за це на маму дуже образилася.

Марія вийшла заміж аж в 30 років, то ж і діток своїх народила в доволі пізньому віці. Але Марія дуже тішилася тим, що Бог дав їй діточок, і вони з чоловіком тепер, нарешті, мають заради кого жити.

Особливого багатства в їхній сім’ї не було, але Марія завжди дбала, щоб у її дівчаток було все необхідне. Вони обидві вивчилися в інституті, отримали гарні професії.

Першою вийшла заміж старша сестра, Марина. Засватав її хлопець з їхнього села. Петро наполіг, щоб вони залишалися жити в селі, хоча Марина, яка за студентські роки, вже скуштувала міського життя, і рвалася туди. Та чоловік переконав її, що робота медика і в селі потрібна, а разом вони свій побут тут так облаштують, що буде не гірше, ніж у місті.

Любила Марина Петра, тому заради нього і погодилася жити в селі. А згодом, чоловік став їздити по заробітках, і вони разом собі і хату збудували, і всі зручності в дім провели, і навіть машину купили. Одним словом, добре собі зажили.

А от молодша донька, Світлана, відразу сказала, що в село повертатися не збирається, дуже їй вже сподобалося життя в місті. Мама не перечила, головне, аби дитина була щаслива. Але хвилювалася Марія, як Світланці у місті поведеться, адже не маючи свого житла, важко прожити на одну зарплату.

Світлана вийшла заміж, і пішла жити в невістки, в квартиру до батьків свого чоловіка. І хоч тісно їм там, в двокімнатній квартирі, було, все ж, зуміла Світлана зробити так, щоб вони з свекрухою не сварилися. Знайшла вона підхід до мами чоловіка, бо зрозуміла, що ворожнеча ще нікого до добра не привела.

Про свою рідну маму Світлана теж ніколи не забувала, щосуботи вони з чоловіком їздили в село, щоб допомогти мамі по-господарству. Бо Марина, яка хоч і жила недалеко, все не мала часу, щоб забігти до мами.

Усі великі свята Світлана з чоловіком теж завжди проводили в селі, разом з мамою, особливо після того, як батька не стало, Світлана не могла допустити, щоб мама в такі особливі дні залишалася сама. І хоч це нелегко було, бо і свекрів, з якими вони жили, негоже було одних залишати, жінка умудрялася викручуватися. На сам Святвечір до мами разом з сватами приїжджали, а вже на Різдво маму до себе забирали.

Що не кажи, а від молодшої доньки Марія отримувала значно більше турботи, ніж від старшої, хоч і жила Світлана значно дальше.

Старша донька, взагалі, з часом так загордилася, що зовсім перестала ходити до мами, все скаржилася, що часу у неї немає. А Світлана, тим часом, не шукала відмовок, а чемно у всьому допомагала матері.

То ж коли настала пора задуматися про те, як спадщиною розпорядитися, вирішила Марія, що таки буде правильно, якщо вона все своє майно молодшій доньці залишить, хоча Світлана її про це ніколи не просила.

Коли старша донька почула, що їй нічого не дістанеться, то дуже образилася і на сестру, і на маму, бо щиро вважала, що родичі її обділили.

А як би ви вчинили на місці Марії? Вона правильно зробила, коли переписала все на молодшу доньку, а старшій нічого не дала?

Джерело