Юля прокинулася у чудовому настрої. Сьогодні її день народження, навіть ювілей.

Чомусь слово ювілей у дівчини асоціювалося з датами від п’ятдесяти, а їй всього виповнилося тридцять. Вона розплющила очі і зрозуміла, що чоловіка поряд немає.

-Дивно, вихідний день, а йому не спиться, – подумала вона, солодко потягнулася й сіла на ліжку.

Вона відчула приємний аромат кави і дівчина посміхнулася.

У цей же момент двері відчинилися і зайшов її чоловік, урочисто тримаючи тацю, на якій стояли дві чашки з кавою і плитка молочного шоколаду.

-Кохана, ось ваша кава в ліжко! – урочисто виголосив Ігор.

-Дякую, любий! – Юля засміялася і одразу потяглася за шоколадкою.

-З Днем народження!

Обоє одночасно взяли чашки і весело засміялися.

Кава в ліжко – це звичайно чудово, але сніданок ніхто не скасовував і допивши свою каву, Юля попрямувала на кухню готувати їжу.

Через півгодини, коли вони сиділи і насолоджувалися смачним святковим сніданком, пролунав дзвінок у двері.

-Гостям ще рано, хто б це міг бути? – здивувалася Юля.

-Я відкрию, – Ігор з небажанням відволікся від свого салату й омлету і пішов у коридор.

Через п’ять хвилин він зайшов на кухню з величезним букетом троянд.

Ігор здивовано дивився то на дружину, то на квіти.

Чоловік покрутив букет в руках і діставав з нього листівку.

Ігор розгорнув її і вголос прочитав:

«Люба моя Юлечко! З Днем народження! Щастя, любові, здійснення всіх мрій! Твій Женя…»

На кухні запала тиша. Юля з подивом дивилася на чоловіка.

Ігор зиркнув на дружину. Чоловік не розумів, що відбувається.

-Хто такий Женя? – недобре поцікавився чоловік.

-Не знаю… – розгублено відповіла Юля.

-Як це, ти не знаєш? – уже голосніше запитав Ігор.

Дівчина почала у пам’яті перебирала знайомих з ім’ям Женя.

Вона згадала трьох. Перший – її однокласник, якого вона не бачила з дня закінчення школи.

Другий – працівник в їхньому офісі, у якого була дружина і двоє дітей.

Третій – її одногрупник, з яким вони навіть зустрічалися на першому курсі, але вже, як років п’ять він був одружений і мав дочку.

Юля його бачила – вони випадково зустрілися на зупинці. Досі вона взагалі про нього нічого не знала.

-Може, це був він? – подумала Юля. Побачив її, нахлинули приємні спогади. Але ж у них нічого не було. Сходили кілька разів у кіно, подарував їй квіти на восьме березня, та й усе. Вони розлучилися друзями.

Всі ці думки вихором промайнули в голові дівчини.

-Так, – впевнено почала пояснюватися Юля. – У мене є знайомі з ім’ям Женя, але жодному з них не спаде на думку відправити мені квіти з тієї простої причини, що вони просто знайомі і я тебе запевняю, що ніякі стосунки, окрім дружніх мене з ними не пов’язують!

І дівчина піднявши голову, гордо подивилася на чоловіка.
Він мабуть зрозумів, що її слова щирі і трохи зменшив тон.

-Ну значить, ти дала комусь із них привід! – не вгавав чоловік.

Юля знову задумалася – можливо вона не всіх Жень згадала?

У цей час задзвонив телефон, на екрані висвітився незнайомий номер.

-Алло, – сумно промовила дівчина.

-Юлечко, вітаю, з днем ​​народження, люба! – почула вона жіночий голос. – Здоров’я тобі міцного, щастя жіночого і діток обов’язково – пора вже. Не впізнала мене?

-Ні…

-Ну як же, це ж я – тітка Женя, із села.

-Ой, тітко Женя, правда не впізнала вас, – усміхнулася Юля.

Це була її улюблена тітонька, двоюрідна сестра мами.

-А ти сюрприз мій отримала? – поцікавилася жінка.

-Який сюрприз? – запитала Юля і зиркнула на чоловіка.

-Ну як же, я тобі доставку квітів замовила, невже не принесли? – засмутилася тітка Женя.

-Ааа! – зраділа Юля. – Звичайно доставили вже, прямо з самого ранку. Дякую вам за сюрприз, тітко Женя.

-Красивий букет? Я сама вибирала і листівка там має бути, – повідомила тітонька.

-А як же, є, і квіти красиві і листівка. Дякую вам за сюрприз, мені дуже сподобався, – і єхидно дивлячись на чоловіка додала: – А чоловікові особливо!

-Ну і добре, я рада, що догодила. Це мені Миколка, онук підказав, як можна тебе привітати. Все-таки ювілей, а приїхати поки що не можу. Добре, що тепер можна ось так замовити квіти. Краса. Ну а подарунок вдома ще, привеземо, як до міста поїдемо.

Вони ще побалакали кілька хвилин і тепло попрощалися.

Юля поклала телефон, рішуче підійшла до чоловіка і забрала листівку з його рук. Відкрила й уважно вголос прочитала:

«Люба моя Юлечко! З Днем народження! Щастя, любові, здійснення всіх мрій! Т. Женя!»

-Скажи мені, любий, – вона карбувала кожне слово. – Ти де тут побачив слово «твій»? – і докірливо подивилася на чоловіка.

-Ну тут літера “т” і все, а що я мав подумати? – почав виправдовуватися чоловік.

-А те, що буква «т» може позначати не тільки твій, а й тітка! – сказала Юля.

Чоловік зрозумів, що був не правий. Підійшов до дружини, обійняв її і поцілував у маківку.

-Не підлизуйся! – сказала Юля. – Я так запереживала. Чим компенсуватимеш?

Чоловік пішов у кімнату і невдовзі повернувся з якоюсь коробочкою.

-Хотів тобі віддати ввечері, але раз така справа… З Днем народження, кохана!

Юля з нетерпінням відкрила коробочку. Там лежала її мрія – новенький телефон останньої моделі!

І вона щаслива так і забула про сюрприз від т. Жені…