Теплим вересневим днем у дворі сім’ї Сидоренко йшла спекотна розмова, яка привернула увагу їхніх сусідів. Ганна, дочка Ірини, була в люті: -Забирайся звідси.

Ти давно не мій батько. Де ти був усі ці роки? Коли ти був здоровим, ми тобі були не потрібні. І тепер, коли ти хв орий і слабий, ти повертаєшся до нас?

– Вона накричала на свого батька, Ігоря. Ігор, який стояв на порозі того, що колись був його домом, виглядав явно нездоровим. Він не міг гідно відповісти, тому що його хв ороба зробила його kаліkою. Він спробував хоча б сісти, але дочка навіть не дозволила йому переступити поріг. Ігор був родом з іншого району, але одружився і збудував свій будинок у цьому селі власноруч.

Він вважав це місце особливим. Вони з Іриною одружилися молодими, і мали двох дітей. Ігор був вправний у багатьох речах, у нього були золоті руки.

Він ніколи ні з кого не брав плату за свої послуги, і люди дякували йому, пропонуючи випивку та закуску. Він був віруючою людиною і причащався у церкві.

Однак мирне і задоволене життя, яке він поділяв з Іриною, було недовгим, оскільки в їхньому спілкуванні почастішали непорозуміння. Ігор поїхав працювати з іншими чоловіками з села, і його заробіток дозволив добу дувати будиноk, який був чудовішим за будь-який інший.

Але після однієї подорожі він не повернувся додому. Натомість він відправив повідомлення через своїх колег про те, що йде від Ірини до іншої жінки, яка розуміє та любить його.

Він також хотів трохи пожити для себе. Ірина сумувала не через Ігоря, а через його гроші. Хоча їхні діти виросли, їм важко було без батьківського доходу.

Ігор зник на десять років. За цей час їхній старший син поїхав працювати до Польщі, їхня дочка вийшла заміж, а зять узяв на себе керування двором. Ніхто не очікував, що Ігор повернеться, не кажучи вже про його ослаблений стан. Ганна відмовилася впустити його і натомість сказала:

-Іди туди, звідки прийшов. Тобі тут не місце. Іди до жінки, якій ти давав гроші протягом десяти років. Коли ти захв орів, вона тебе вигнала? Ти став для неї марним?

Незважаючи на звинувачення Ганни, Ігорю потрібно було місце лише для того, щоб прилягти, бо йому було дуже боляче. Ірини не було вдома, тому Ігор залишив свій колишній будинок і подався на батьківщину, де жила його сестра.

Коли Марія побачила його, то спочатку не впізнала брата. Вона відвезла до ліkарні, але його стан був надто важким. Через три дні Ігор пом ер. Ігор повернувся, щоб попрощатися зі своєю родиною. Його останніми словами були: -Скажіть дітям, що їх дуже люблю. Нехай вони вибачать мені, якщо зможуть.

КІНЕЦЬ.