В той день у Оксани було багато справ, але вона мусіла поїхати в село, бо, нарешті, знайшлися покупці на будинок, який їй дістався у спадок.

У дівчини була рівно дві години, щоб з’їздити туди і назад, показати потенційним покупцям будинок, і повернутися на роботу, де після обіду у неї була запланована важлива зустріч.

Вона все ретельно розрахувала, і вирішила, що встигне. Будинок вже років 10 стояв пусткою, відколи бабусі не стало, там ніхто не жив. Та й не було кому, бо інших родичів, крім Оксани, у літньої жінки не було.

Оксана росла сиротою, батьків її рано не стало, і її взяла до себе далека бездітна родичка. Дитина була настільки рада, що знову матиме сім’ю, що стала називати добру родичку, яка прийняла її до себе, бабусею.

Оксанка намагалася бути чемною, щоб не причиняти бабусі зайвих клопотів, бо відчувала від неї величезну любов і підтримку. Дівчинка намагалася допомагати бабусі по господарству, і робити їй час від часу приємні сюрпризи.

Жили вони неподалік від лісу, дуже красива місцина, і Оксанка завжди бігала на галявину, щоб нарвати для бабусі то підсніжників, то конвалій, то суничок принести.

А одного разу бабуся святкувала свій ювілей, і Оксанці хотілося подарувати їй щось незвичайне, та грошей для цього у неї не було.

Дівчинка останні кілька місяців намагалася збирати гроші, але це були копійки, і нічого путнього купити за них вона не могла.

Але Оксанка знала, що у її багатої сусідки, тітки Олени, в цей час якраз роквітала величезна грядка красивих червоних тюльпанів.

Люди часто милувалися цією красою, та й Оксанка не раз зупинялася біля їхнього двору, щоб споглянути на цю красу.

Того разу вона наважилася піти до сусідки, і попросити, щоб та продала їй кілька тюльпанів для бабусі на її свято. Оксані було відомо, що сусідка нікому не продає і не роздає свої квіти, такий у неї був принцип, але, все ж, вирішила наважитися.

Тітка Олена вже було хотіла і Оксанці відмовити, але коли побачила, як дівчинка тремтячими руками витягує носову хустинку, в якій було багато білих і жовтих копійок, вона зрозуміла, наскільки це важливо для дитини, і сказала, щоб та зачекала її за хвірткою.

Яким же було здивування Оксанки, коли вона побачила, що сусідка несе їй повне відро щойно зрізаних тюльпанів.

– Але так ми дарувати не будемо, зараз зробимо, щоб було красиво, – посміхнувшись, сказала сусідка, і запросила дівчину до себе на чай.

Поки Оксана пила чай і розповідала про свої плани після закінчення школи поступити в університет, заробити багато грошей, а потім забрати свою улюблену бабусю до себе, тітка Олена оформила красивий букет і побажала удачі дівчинці, яка так її розчулила.

Минули роки. Як і обіцяла, Оксана вивчилася і зробила гарну кар’єру в місті, от тільки бабусю до себе не забрала. Не встигла… Пішла старенька у кращий світ, а своїй улюбленій внучці залишила свій будинок.

Продавати його Оксана не поспішала, бо пам’ять про бабусю була важливішою за гроші.

Але, минуло 10 років, хата, в якій ніхто не живе, почала просто розвалюватися, а тут ще й покупці знайшлися, і Оксана вирішила, що правильним буде рішення таки продати бабусин дім, бо хаті людське тепло потрібне.

Проте, покупці приїхали, носом покрутили, і сказали, що їм це не підходить. Оксана навіть не засмутилася. Швидше, навпаки, зраділа.

Вона швидкою ходою наближалася до машини, яку припаркувала неподалік від подвір’я тітки Олени, і з сумом зауважила, що біля її хати уже немає багряно-червоної клумби тюльпанів.

Сама не знає чому, але Оксані раптом дуже захотілося зайти до сусідки і запитати, як у неї справи. Та лише вона зайшла у двір, як побачила неприємну картину – невістка сварилася з тіткою Оленою, і виганяла її з хати.

Сусідка за цей час дуже змінилася, роки таки беруть своє. Побачивши Оксану, вона розплакалася і розповіла їй, що з сином і невісткою живеться їй не солодко, а відколи не стало чоловіка, то нема навіть кому її і захистити.

– А знаєте що, тітко Олено. Переїжджайте в мій будинок, живіть там, але у мене є умова – посадимо разом квіти, бо таких красивих тюльпанів, як у Вас були, я більше і не бачила.

Той день просто змінив життя Оксани. На зустріч з партнерами вона заледве встигла, але ніякої зустрічі і не планувалося. Просто це керівник її фірми, який давно був закоханий у Оксану, вирішив зробити їй пропозицію.

Вона сказала “так”, бо і сама давно полюбила його.

Найбільше щастю молодят тішилася тітка Олена. На їхньому весіллі було багато багряних тюльпанів.

“То вам, дітки, на довге і щасливе життя”…

Добро завжди повертається, і хто має добре серце, той обов’язково матиме щастя.

Джерело