Моя невістка принципово не кличе мене мамою, а називає Іриною Володимирівною, при чому, з таким наголосом, що мені від цього аж не по собі стає. І головне, я нічого поганого їй не зробила, навпаки, з самого початку хотіла догодити і налагодити дружні стосунки.

Мого чоловіка не стало багато років тому, у нас залишилася трикімнатна квартира, в якій ми з сином і донькою і жили, до того, як вони створили власні сім’ї.

Ще раз виходити заміж я не хочу, з багатьох причин – я не впевнена, що мені це зараз треба. Я думала, що діти і внуки на старість стануть сенсом мого життя, але я помилилася.

Син одружився першим. Після весілля я їм запропонувала жити у нас, адже квартира трикімнатна, всім місця вистачить. Та невістка не захотіла жити зі мною, тому вони вирішили винаймати житло. Мені було від цього дещо не по-собі, адже я щиро пропонувала свою допомогу.

Ольга, невістка моя, завжди кликала мене на ім’я по батькові, хоча я кликала її донечкою, Олечкою. Я намагалася натякнути, що буду рада чути від неї на свою адресу “мама”. Вона ж сказала, що мама у неї одна і якщо мене щось не влаштовує, то не звертатиметься взагалі до мене.

Не розумію, що це зараз за тенденції такі? Я свою свекруху матір’ю називала з першого дня, бо була вдячна їй за те, що вона народила мені такого чудового сина.

Якось я вирішила відвідати дітей і приїхала до них в гості. Невістка була на кухні і щось смажила. Жир летів на всі боки, в тому числі і на неї. А вона стояла без фартуха. Я поцікавилася, чому вона не одягла його. Вона мені в’їдливо відповіла, мовляв їй тільки косинки ще не вистачатиме.

Вона взагалі постійно йде наперекір мені, все по-своєму робить, до моїх порад зовсім не прислухається. Коли вона дізналася, що чекає дитину, я запропонувала їй назвати дівчинку Іриною, у нас в родині всі називають первістків Іринами, якщо дівчинка. Вона заявила мені, що це її дитина, як захоче, так і називатиме. Ну нехай, це її право, але ж могла вона це якось пом’якше сказати?

Нещодавно і донька моя теж заміж вийшла. Урочистості не було, молоді розписалися і ми тісним сімейним колом пішли в кафе, щоб це відмітити.

Коли ми сиділи за столом, моя дочка звернулася до свекрухи: “мама”. Мені так стало неприємно. Склалося відчуття, що вона мене зрадила. Я її виховувала, няньчилась з нею, годувала, а вона сторонню людину “мамою” називає. Ще й у всьому слухається свою свекруху.

Ось таку мені хотілося невістку. Дуже неприємно, що моя дитина чужу жінку кличе “мамою”, а я у своєї невістки не заслужила на таке.

Джерело