Свекруха вирішила мене на своєму прикладі навчити розуму. Типу, я ще молода та дурна, а вона баба досвідчена, життя прожила, мені належить її слухатися

Свекруха вирішила мене на своєму прикладі навчити розуму. Типу, я ще молода та дурна, а вона баба досвідчена, життя прожила, мені належить її слухатися.

Тільки я не збираюся цього робити. Якщо вона все життя терпіла свого чоловіка, який ходив ліворуч і очі на все заплющувала, то це лише її особиста проблема.

Я не збираюся триматися за чоловікові штани з усіх сил. У мене є гордість, я і без мужика не пропаду. А кохання… Про яке кохання може йтися, якщо він мені спокійно зраджував?

Мишко дуже гарний чоловік. Не з тією солодкою красою, яку зараз скрізь просувають. Він якийсь суворий, мужній, дуже привертає погляд. Я його не домагалася, він сам звернув на мене увагу, сам почав залицятися, а потім я закохалася. У нього й почуття гумору непогане, і взагалі вміє зачарувати жінку.

Подруги дуже заздрили, сміялися, що я явно його приворожила, бо жодними особливими якостями я не вирізнялася. Цілком середня зовнішність, на першу красуню явно не тягну. Я не принижую себе, просто об’єктивна оцінка. Моя зовнішність цілком середня, я усвідомлюю це. Далеко не потвора, але й до зірки далеко.

Своїм зовнішнім виглядом чоловік пішов у свого батька. Він у нього теж красень, навіть у свої роки, а йому п’ятдесят один рік виглядає дуже добре. А ось свекруха красою не сяє, та й запустила вона себе сильно. Я її нафарбованою бачила лише один раз – у нас на весіллі. Решту часу вона прикрасами нехтувала.

Ми з чоловіком після весілля жили душа в душу близько трьох років, а потім я почала помічати, що стосунки вже не ті. Звичайно, логічно, що закінчилася пристрасть, але тут було щось інше.

Якісь довгі листування, термінові справи, втрата до мене хоч якогось інтересу. Я вже тоді почала підозрювати, що чоловік перемикнувся на нову мету. Але впевненості не було, а виглядати ревнивою дурепою дуже не хотілося. Допомогла подруга, яка скинула мені фото.

На ній у машині чоловіка з ним поряд сиділа якась незнайома паняночка. Подруга написала, що вона не встигла сфотографувати, але ці двоє цілувалися. Ввечері фотографія була пред’явлена чоловікові, він почав обурюватися, що я за ним стежу, вірю якимсь пліткам, а це просто його колега, яку він підвіз.

Я розповіла, що їх бачили, коли вони цілувалися. Тоді чоловік почав обурюватися ще театральніше, очі забігали, що підтвердило мої підозри. Ну, суду все зрозуміло. Я пішла збирати речі, а Мишко побіг за мною, намагаючись щось пояснити та виправдатись. Помутніння в нього якесь було.

Я вимагала прямо зараз дати мені телефон, щоб я почитала листування. Мені ось приховувати нічого, якби мене звинуватили у зраді, то я без проблем віддала б гаджет.

Чоловік занервував, мляво відрікався, що це взагалі ні в які ворота не лізе, але мені вже не потрібні були докази. Чоловік мені зрадив, це факт, що відбувся. Ночувала я в готелі, потім шукала нове житло. Я не збиралася миритися з чоловіком, вихід із ситуації я бачила лише один – розлучення.

Через два тижні після нашої сварки мені зателефонувала свекруха та попросила про зустріч. Я не бачила причин їй відмовляти. Вона мені нічого поганого зробити не встигла.
Мама Михайла почала розповідати, як йому без мене погано, він місця собі не знаходить, переживає, дуже хоче помиритися. А мені не варто бути такою жорстокою, треба дати хлопцеві шанс.

Я похитала головою. Жодного шансу зраднику я давати не збиралася. Нехай тепер іде до своєї коханки, з якою він цілується, а може, і не тільки цілується, в машині.

– Мені чоловік все життя зраджував, і ти потерпиш! Розлучатися вона надумала через таку дрібницю, миша бліда! Та ти радіти маєш, що мій син взагалі на тебе увагу звернув! – Почала злитися свекруха.

Я не стала мовчати. Свекруха за те, що їй, дістався писаний красень, готова була ноги йому мити та ту воду пити. А вже зради – взагалі не проблема. Аби мужик нікуди не подівся.

А я так не хочу. Навіть такого гарного мужика триматися не стану. Краще вже самій, ніж з рогами, які не в кожні двері увійдуть.

Свекруха має свої якісь комплекси, які вона намагається передати мені, але не на ту напала. Я не хочу постійно заплющувати очі на пригоди чоловіка, облаштовуючи його побут і радіючи, що із загулів він повертається до мене. Був би котом, я б його каструвала та заспокоїлася, з чоловіком складніше.

– Пошкодуєш ще! Такого хлопця з руками відірвуть! – заявила мені свекруха.

Та й, будь ласка! Мені таке ні до чого. Я для себе рішення прийняла, буде розлучення.

КІНЕЦЬ.