Не думала я, що на свій ювілей отримаю такий “подарунок”. Вже кілька років я живу одна, в своїй двокімнатній квартирі. Чоловіка мого давно не стало, а єдиний син одружився 3 роки тому, і вони з невісткою знімають квартиру.

В цьому році мені виповнилося 60, і сваха сама мені зателефонувала, сказала, що вони з сватом прийдуть мене привітати, бо зустрічаємся ми доволі рідко. А я вже собі подумала, що якщо вже вони прийдуть, то треба і сина з невісткою кликати.

Зробила я кілька салатів, запекла м’ясо, торт спекла, і вирішила, що ми посидимо собі, і відсвяткуємо все в тісному сімейному колі, як то кажуть, по-родинному. Тільки так не вийшло, бо за столом сваха почала таку тему, що я ледь не впала.

Спочатку вона стала хвалити мої наїдки, мовляв, я молодець, все гарно і смачно приготувала, а потім стала хвалити мою квартиру, що вона велика, тепла, добре обставлена.

Я і справді зовсім нещодавно зробила в ній капітальний ремонт, поміняла абсолютно все і витратила на це всі свої заощадження.

Думала, що якщо я вийду на пенсію, то вже не буду мати змоги такі ремонтні роботи собі дозволити, тому і зробила все зараз, і все якнайкраще, щоб на довше вистачило, і щоб потім своєму синові не причиняти ніяких клопотів.

І тут, ні з того, ні з сього, сваха мені каже, що недобре якось виходить, що я одна живу в такій великій квартирі, в той час як наші діти поневіряються по знімних квартирах.

– Анно, Ви б молодим цю квартиру лишили, а самі могли б і в селі пожити, у Вас же там будинок є, – заявила мені сваха.

І донька її, моя невістка, теж після цих слів відразу включилася в розмову і стала щебетати щось на кшалт того, як би було добре, якби я їм свою квартиру залишила, адже їм скоро прийдеться не солодко, доведеться на всьому економити.

– У нас дитинка буде, – радісно сповістила невістка. – Тільки от народжувати на знімній квартирі мені щось зовсім не хочеться. Інша справа – дитинку в своє житло принести.

Мене ця інформація так розчулила, що я під тиском емоцій погодилася, сказала, що залишу молодятам свою квартиру, а сама переселюся в свій будинок в селі.

В свою чергу, свати мені пообіцяли, що допоможуть зробити ремонт в будинку, бо там навіть води в хаті немає, і туалет на вулиці.

Я навіть не сподівалася, що вже на наступний день після нашого застілля сват приїде на великій машині, щоб допомогти мені переїхати. Вони швиденько зібрали мої речі, і ми поїхали в село. До вечора ми всі разом там все мили-вичищали, а потім вони мене залишили, а самі поїхали.

Сват сказав, що ремонт почнемо з понеділка, тільки не уточнив з якого. Я вже місяць живу в селі, і ніхто про свою обіцянку допомогти мені з ремонтом навіть не згадує. А у мене грошей немає, я ж усе, що мала, на капітальний ремонт своєї квартири витратила.

Розумію, що я квартиру не чужим людям залишила, а рідному сину, але від цього ще болячіше стає, бо ж виходить, що рідні діти мене з дому витурили.

Так, я можу в будь-який момент повернутися, адже квартира і досі оформлена на мені, але невістка дитину чекає, не хочеться їй нерви псувати.

А що робити мені, як бути – я не знаю.

Джерело