У кого моя дочка така вродилась? У мене троє дітей: два сини та донька. Сини виросли нормальними мужиками, а дочка – в нас мати Тереза.

У Тетяни нездоровий потяг до самопожертви. За все життя я не пам’ятаю, щоб вона хоч раз щось зробила для себе. Вона допомагає всім: мені, братам, племінникам, своїм дітям, та тільки не собі.

Дочка за все життя навіть нормально у відпустці не була жодного разу. Може скластися враження, що це ми всі до неї на шию дружно застрибнули та щасливі їдемо. Але це не так. Я багато разів казала, щоб вона не дбала так про всіх, щоб подумала про себе.

Щоправда, є люди, які із задоволенням користуються Тетяниною добротою. Це її чоловік та діти.

Зять за роки шлюбу вдома жодного разу нічого не зробив та не допоміг дружині. Мені здається, він навіть не знає, де в них вдома що лежить. Якщо йому щось треба, він просто кричить: Таня! і всі предмети відразу ж з’являються перед ним, а всі бажання виконуються.

Мені завжди було боляче дивитися, як рідні моєї єдиної дочки нахабно нею користується. Та Таня сама це допустила. Коли вона буда молодою їй все давалося куди простіше. Зараз же, з віком, вже й здоров’я немає стільки, щоб як колгоспний кінь за всіх орати.

Таня має двох вже дорослих дітей. Старший син два роки як одружився. Зараз його дружина чекає дитину, вже скоро термін підходить.

А молодша дочка цього року вступила вчитися. Тепер Таня щовихідних збирає величезну сумку з продуктами та першим автобусом їде відвідувати доньку. До онуки добиратися дві з половиною години в один бік. Таня приїжджає до неї, робить на орендованій квартирі генеральне прибирання, пере, прасує, готує їжу на цілий тиждень.

А онуці вже майже дев’ятнадцять. Таня у цьому віці вже сама все це вміла робити. В дев’ятнадцять вона заміж щосили захотіла. А у двацять років в неї вже з’явилася дитина.

Але коли я починаю говорити, що онука могла б і сама у своєму житлі лад наводити, то одразу чую: “мамо, їй вчитися треба, їй не до цього”. А онука просто навчається на денному виділені. Не підробляє, і не отримує одразу дві освіти. Просто вчиться! Можна було б знайти час, щоб приготувати собі поїсти.

Старший син теж не відстає від сестри. Одружений дорослий чоловік, а на обід щодня до матері приїжджає з роботи. У нього офіс неподалік батьківського будинку. Ось він і взяв за моду приїжджати до матері поїсти. Тепер Тетяна, хоч би як була зайнята, обов’язково повинна синові залишати обід. Вона сама на роботі в цей час, а син сидить на батьківській кухні та їсть.

Як його дружина це допускає? Я навіть уявити не можу, щоб мій чоловік до мами ходив на обіди, а я б спокійно дивилася на таке. Взяла б сама у контейнерах їжу йому з собою збирала. Але там усіх все влаштовує.

Проте ж скоро ще у Тетяни й онук з’явиться! Мабуть, після цієї події моя дочка остаточно ноги витягне. Адже дивлячись на дружину сина, складається повне враження, що вони свою дитину просто радісно здадуть на піклування бабусі.

А дочка під час кожної зустрічі поривається ще й мені допомагати. Щоразу починається: “Мам, давай я тобі вікна помию?”. А мені її шкода!

Таня вся вже сама хвора. Спина болить, коліна, зі шлунком проблеми. Їй би до санаторію поїхати підлікуватися, а вона відпустку підлаштовує до появи онука, щоб невістці допомагати!

Так душа болить за дочку. Начебто доросла жінка, сама скоро бабусею стане, а про себе так жодного разу за все життя і не подумала. І всі навколо її допомогу сприймають не з подякою, а як належне.

Як змусити Таню переглянути своє життя? Адже на старості років ніхто про неї так не піклуватиметься, як вона про всіх.

КІНЕЦЬ.