Чомусь мої свекри думають, що раз у нас 4 дітей і мені всього 30 років, а чоловіку 34, то ми не можемо дати самі собі й дітям раду. Тому батьки Льоші вважають за необхідне постійно втручатися в наше життя і виховання діток. Сил мовчати у мене вже просто немає, тому я й вирішила виговоритися тут.

Отже, проблема в тому, що батьки чоловіка постійно лізуть у наше життя, у наш будинок. Вказують, що і як робити. Якщо щось не по їхньому, починаються суперечки і конфлікти – вони ж все краще знають.

А найсумніше для мене те, що чоловік їм ніколи проти слова не скаже і не заступитися за мене. Бо вони дають нам у вигляді благодійності 15 тисяч гривень на місяць на додачу до зарплати Олексія.

Від цього всього мені дуже не комфортно й сумно. дуже боляче. Ми одружені 11 років, народили й виховуємо 4 дітей. Але мені іноді здається, що Льоша віддалився, що між нами вже зовсім не ті почуття, що його батьки для нього важливіші за нашу родину, його ставлення до мене зовсім не таке, як було на початку.

Він не розуміє, що я втомлююся, що мені не подобаються вказівки його батьків. Мені й гроші їхні не треба – я веду в інтернеті бухгалтерію двох підприємств і заробляю більше від Олексія, який працює експедитором.

Мені часом здається, що у нас уже не кохання, а просто назва лишається – сім’я. І його батьки, повторюся, у нього на першому місці. Дуже часто засмучуюся і навіть плачу через це все, і мій настрій відчувають дітки.

Говорила мені мама, ще коли ми з Олексієм лиш зустрічалися, що не підходить він мені. Мама робила такий висновок, бачачи його батьків. Та я її не послухала. І дарма. Але тепер – діти.

До речі, моїх батьків вони теж постійно ображають, бо мої не можуть нам допомагати фінансово. Та й фізично рідко, бо у них зараз триває будівництво будинку і працюють. Хоча живемо ми якраз в моїй квартирі, яку мені подарувала на весілля бабуся, що живе й працює в Іспанії давно.

Що мені робити, підкажіть, я так стомилася від цього. І чим далі – тим сумніше. Вдячна заздалегідь за поради.

Джерело