Знаєте, я такого не очікувала, звісно я завжди знала, що з моєю свекрухою краще не зв’язуватися, але ж не до такої степені.
Ми з Олегом ні дня не жили з його мамою. Я й так чула, що вона дивакувата жінка, тож не хотіла з нею дуже контактувати.

Ми приїжджали до них в гості інколи, тож ті дні треба було просто “промовчати”.

А взагалі нам з чоловіком пощастило, бо від мого батька мені дісталася квартира в місті.

Та через те, що раніше ту квартиру орендували, нам прийшлося зробити новий ремонт в квартирі, але це все одно краще і вигідніше ніж жити з свекрухою, Марією Семенівною.

Але далеко не всім так щастить. Молодша сестра Олега, Вероніка, спочатку не цікавилася протилежною статтю, та тепер вже два роки як зустрічається з Денисом. Хлопець хороший, але має запальний характер, загалом не в моєму смаку та не мені з ним жити.

Можливо, спочатку Вероніка не помічала проблему, але я зразу задумалася над тим, де буде жити ця пара. Денис хоч і працював, але тих грошей би не вистачило на оренду житла і на проживання в місті, а Вероніка недавно тільки закінчила навчання в університеті, тож лише пробувала встати на ноги, як то кажуть.

Чому я над тим задумалася, бо почали до мене доходити слухи, ніби Вероніка і Денис хочуть одружитися. Не одразу, але десь за три місяці після того, Денис таки зробив пропозицію Вероніці, а за пів року назначили весілля.

Тут то й починається найцікавіше. Марія Семенівна одразу почала втручатися у планування весілля. Подружжя хотіло провести у вузькому колі рідних і більш в сучасній манері, без різних конкурсів, тож через це неодноразово починалася в них буря.

Свекруха довго сперечалася з майбутнім зятем, та Денис впевнено стояв на своєму.

В результаті того Марія Семенівна все-таки випросила провести хоч один конкурс, бо буде “скучно”.

І ось це день настав – весілля в сестри чоловіка. Ну сказати, що воно було гарним, це нічого не сказати. Підходить діло до вечора і свекруха починає робити той свій конкурс.

Ще й спеціально оголосила, що всі, хто візьме участь, отримають приз. Багато хто підвівся і почав виконувати той дивакуватий конкурс.

Треба було передати настрій пісні і повторювати за молодятами. Під кінець Марія Семенівна винесла дуже красивий торт і наголосила, щоб спочатку всі вкусили зовнішнє наповнення, а потім одночасно перейшли до середини.

Всі так і зробили, а як вкусили середину, то моментально скривилися. Особисто я ніколи не їла настільки поганого і гіркого торта.

Свекруха ж навіть не вибачилася, а навпаки почала повчати: “Ось так і в житті молодята. Невже ви думаєте, що весь час буде немов медом помазано? Завжди будуть якісь проблеми, тож не розслабляйтеся. А мені можете хіба подякувати. Хто ж вам подасть такий цінний урок як не я?”

Ну хіба це нормально? Що ви думаєте з цього приводу?

Джерело