Свекруха заявила, що ніяк допомагати нашій родині не збирається, бо її син – доросла людина, який сам вирішив створити сім’ю.

А те, що в нас зараз складна ситуація, що нам незабаром нічого буде їсти, свекруху зовсім не турбує. Це при тому, що вона може допомогти, з грошима у неї все гаразд.

Я розумію, що зараз виглядаю зухвалою хапугою, яка намагається влізти в чужу кишеню, але ситуація у нас насправді складна, а я все життя думала, що сім’я – це про підтримку та взаємну турботу.

У нас із чоловіком зараз дуже важкий період. Я у декреті з молодшою дитиною, а чоловік на лікарняному. Лікарняний буде довгим, бо чоловікові кілька тижнів тому зробили операцію на нозі, гоїтися це буде довго, а потім – коли ще він встане на ноги.

До цього моменту у нас все було нормально, до свекрухи по допомогу не зверталися, справлялися самі. Вона приїжджала тільки з онуками гратися.

Коли ми планували другу дитину, ми все розрахували. Поки чоловік не потрапив на лікарняний, все було нормально, але ця раптова ситуація перевернула все з ніг на голову.

Чоловік у лікарні, я в декреті, а треба ще якось жити. Виплати копійчані, на них складно прожити, особливо зараз, коли чоловікові потрібні ще кошти на реабілітацію.

Від моїх батьків на допомогу чекати не варто, у них немає можливості допомогти. Батьки самі на пенсії, я пізня дитина, а ще вони доглядають мого старшого брата, який народився з інвалідністю.

Це ми їм допомагали, коли була така можливість. Чекати від них грошей безглуздо. Їм просто нема чого нам надсилати. А ось у свекрухи інша ситуація.

Вона сама ще працює, до того ж здає в оренду другу квартиру. А ще вона регулярно бере участь у різних благодійних заходах. То в притулок для тварин кругленьку суму переведе, то на лікування дітей, то ще на щось.

Якби вона сама жила на одну зарплату і хліб водою запивала, то я б до неї навіть не звернулася, але тут ситуація інша. Я подумала, що раз у неї на чужих дітей грошей вистачає, то вже своїх онуків явно не залишить у біді.

Те, що вона сама допомогу не запропонувала, хоч і знає нашу ситуацію, я тоді це не брала до уваги. Може, людина нав’язуватись не хоче? От і вирішила сама попросити.

Але свекруха мене вислухала, а потім заявила, що її наші проблеми не стосуються, чим прибила мене до стільця.

– Мій син сам створив сім’ю, ось нехай сам і утримує, – приголомшила мене свекруха.

Так, якби її син горілку пив і на дивані лежав, то питань не було б, але тут непередбачена ситуація, яка може статися з кожним, про що я свекрусі й сказала.

Вона на це запропонувала вийти мені на роботу, а не випрошувати гроші. Та я б з радістю так і зробила, але в мене тільки одна дитина в садок ходить, а другому тільки рік виповнився, куди мені його подіти?

Чоловік поки що в лікарні, та й коли повернеться, то йому з однорічною дитиною нізащо не впоратися. Тут няньку наймати треба, а їхня робота стоїть, як крило від літака, я тільки на няню працювати й буду, ну і який тоді смисл виходити на роботу?

Але свекрусі наші проблеми були не цікаві. Коли я сказала, що вона допомагає кому завгодно, але не своїй сім’ї, свекруха визвірилася і сказала, щоб я в її кишеню носа не засовувала.

Пішла я від свекрухи під великим враженням. Тепер вона онуків не побачить! Немає в них бабусі, жаба її задушила на смерть.

І на склянку води у старості теж може не розраховувати. Вмиратиме – я повз пройду після такого. І чоловікові не дозволю їй хоч копійку дати. Не хотіла я чоловікові це розповідати, але емоції вирували, тому переказала все. Чоловіка поведінка матері не здивувала, він тільки ще сильніше посумнів.

Я знайшла вихід із ситуації, моя сім’я погодилася виручити. Тато залишиться з братом вдома, а мама приїде сидіти з молодшим, я ж вийду на роботу та шукатиму ще підробіток, щоб сім’я нормально жила.

Ми виберемось зі складної ситуації, але свекрухи в мене тепер немає. Нехай навіть не підходить до нашої квартири, знати цю гадюку не бажаю!

КІНЕЦЬ.