Мені 52 роки, я мама трьох чудових синів і пишаюся цим. Чоловік полинув на небеса кілька років тому, але я навчилася жити сама і маю надію ще влаштувати своє особисте життя. Але – згодом, ще минуло мало часу.

В цілому в моєму житті все добре, крім одного – середня невістка. От я вам розповім про це чудо, яке живе в Німеччині і навіть дякувати за подарунки не вміє, не те що за сина!

Двоє моїх синів живуть в Україні, старший в столиці, менший в нашому місті. А середній поїхав 4 років тому навчатися в Німеччину, та там і осів. Приїхав по наречену, тут розписалися й поїхали жити в Мюнстер.

Всі ці роки мене турбують стосунки з невісткою Уляною, дружиною саме середнього сина Дениса. Як я вже сказала, середній син одружений 4 роки, вони з дружиною живуть в Німеччині. Цього року син приїжджав до нас, до того не бачилися з ним три роки.

Уляна з ним не приїхала. Коли син повертався додому, я передала невеликий подарунок невістці, хоч вона, до речі, мені зовсім нічого не передавала.

І ось тільки уявіть! Вже минуло два тижні після його повернення додому, а невістка навіть не написала простого елементарного “дякую”, хоча б заради ввічливості. Вже хочу подзвонити свасі Наталі і поговорити, як вони погано виховали дочку. І думаю, що правильно зроблю. Хтось має їй про це сказати!

Я вам скажу більше, за час їхнього з Денисом спільного життя, я з невісткою бачилася 2-3 рази, та й то мигцем, а коли я кілька днів тому розмовляла із сином по відеозв’язку, Уляна знову нічого не сказала. Мене ображає таке неповажне ставлення. Не знаю, як поводитися.

Своєю образою я поділилася з мамою, а вона вирішила поговорити на цю тему з сином, мовляв, що відбувається? Син ніби дуже здивувався, і сказав, що його дружина просто напевно забула подякувати мені, і взагалі вона мене дуже скромна.

Але після розмови з Денисом вона так і не написала мені нічого. Це мене і дивує, і злить. Не розумію причин такого ставлення – я до Уляни завжди з душею, я виховала для неї сина.

Вона у нас вдома до цього була двічі, я її завжди приймала як рідну. Хотілося б почути поради читачів сайту. Як не роздмухувати з мухи слона, але й не терпіти неввічливе ставлення до себе? Що би робили на моєму місці?

Чи правильно я зроблю, подзвонивши свасі?

Джерело