Галина важко дістала з духовки неймовірну ароматну рибу з овочами. Зітхнувши, вона подивилася на годинник: уже десять, а Андрій не повертався.

Безуспішно зателефонувавши йому на мобільний, вона зайнялася прибиранням і приготуванням, щоб Андрію не знадобилася покупна їжа після її майбутніх пологів. Коли Андрій нарешті приїхав, його ухилення від поцілунку Галини та роздратована вимога вечері глибоко вразили її.

“Обов’язково було купувати таку дорогу рибу?”, – лаявся Андрій, ігноруючи її старання та кохання, що стоїть за їжею. Галина, скривджена, але терпляча, намагалася розрядити обстановку, благаючи про мирну вечерю. Але різкі слова Андрія про фінанси та обов’язки лише збільшили прірву між ними.

За кілька днів, коли Андрій поїхав на рибалку, у Галини почалися перейми. Його зневажлива відповідь на її термінові дзвінки зламала її. Залишившись сама, Галина народила, але повернулася до холодного будинку, де на неї чекало повідомлення від Андрія, що розірвало їх крихкий зв’язок.

У розпачі вона повернулася до матері у пошуках нового життя. Робота вчителькою принесла певну втіху, але боротьба тривала. Випадкова зустріч з Віктором, її другом дитинства, дала поштовх до нового початку. Його добрий характер різко контрастував з характером Андрія.

Поступово їхня дружба переросла у кохання, і їхні сім’ї стали єдиним цілим. Будуючи спільне життя, Галина процвітала, її дитячий центр ставав все більш відомим.

Але несподівана зустріч у парку з жебраком Андрієм, що благав про допомогу, стала випробуванням для її знову набутого спокою. Тоді поряд з нею стояв Віктор, її непохитний партнер, який відгородив їхню родину від минулих страждань.

КІНЕЦЬ.