Після весілля ми з Поліною жили економно, винаймаючи житло – я накопичував на покупку влсаного будинку, а жили ми на її зарплату медсестри.

Потім пролунав сумний дзвінок від її мами: дідусь Поліни nомер, залишивши по собі химерну хату.

Мама Поліни запропонувала вибір: чекати на свою квартиру або претендувати на будинок дідуся, зробивши там ремонт.

Моя невістка, Аліна, відмовилася від спадщини, вважаючи, що будинок не відповідає її очікуванням.

Ми з Поліною прийняли виклик і на свої заощадження відремонтували будинок, перетворивши його на затишний притулок.

Але невдовзі мама Поліни, рухана заздрістю Аліни, запропонувала продати будинок і поділити гроші, визнавши несправедливим те, що ми опинилися у виграші порівняно з Аліною.

Поліна заперечила їй: “Ти бачила, в якому він був стані, і нічого не сказала. А тепер, після наших зусиль та вкладень, хочеш продати? Ні за що!”

Ми вирішили розірвати стосунки з рідними дружини, втомившись від їхньої жадібності.

Незважаючи на погрози судового розгляду з боку мами Поліни, яка погрожувала виселити нас, якщо ми не підкоримося, ми стояли на своєму, не бажаючи віддавати насилу зароблений притулок на догоду лінощам Аліни.

КІНЕЦЬ.