Моя свекруха діє мені на нерви. Вона складає мій брудний одяг назад на полиці, стверджуючи, що економить електроенергію.

Щоразу, коли я хочу скористатися пральною чи посудомийною машиною, вона називає мене егоїсткою, не ощадливою людиною, яка не дбає про завтрашній день.

Навіть коли я заряджаю телефон, вона сердиться, що я не зробила цього на роботі. Я не знала, як поставити цьому кінець, але розуміла, що терпіти більше не можу.

Одного ранку, коли я знову виявила брудний одяг на полиці, мій терпець урвався. “Ми можемо поговорити?” – Сказала я, намагаючись тримати голос рівним.

“Звичайно, люба,” – відповіла вона, не відриваючись від в’язання. “Я розумію, що ви хочете зекономити, але складати брудний одяг на полиці – це вже перебір”, – почала я

. “Мені потрібно прати речі.” Вона відклала в’язання і подивилася на мене з докором. “Ти повинна думати про завтрашній день. Електроенергія – це дорого, і не можна витрачати її даремно.”

“Я розумію, але це не означає, що я маю ходити в брудному одязі,” – відповіла я, відчуваючи, як накочує хвиля гніву. “Ти занадто марнотратна. Навіть телефон заряджаєш вдома, адже можна зробити це в офісі!” – продовжувала вона.

“Це ж просто телефон,” – заперечила я. “Я працюю, роблю внесок у сім’ю, і мені потрібно, щоб мої речі були чистими, а телефон зарядженим.” Вона встала, її очі блищали від гніву.

“Егоїстка! Не думаєш про майбутнє, не бережеш ресурси!” “Я не егоїстка,” – сказала я твердо.

“Я просто хочу нормальні умови для життя. І, якщо це не зміниться, я змушена буду вжити радикальних заходів.” Вона завмерла, усвідомивши серйозність моїх слів. “Що ти маєш на увазі?”

“Якщо ситуація не покращиться, я подумаю про те, щоб з’їхати. Мені потрібний свій простір і нормальні умови для життя”, – заявила я.

Наступного дня я поговорила з чоловіком. “Любий, нам треба щось робити з поведінкою твоєї мами…” – сказала я, змалювавши йому всю ситуацію. Він зітхнув і кивнув головою. “Я поговорю з нею. Це вже занадто.” Минуло кілька днів, і ситуація почала змінюватись.

Свекруха більше не втручалася в мої справи, і я змогла використовувати побутову техніку, коли це було потрібно. Я відчула полегшення, розуміючи, що нарешті змогла постояти за себе і змінити своє життя на краще.

КІНЕЦЬ.