Я образилася, але промовчала, коли чоловік заявив, що я тринькаю сімейні гроші на марні речі. І що, якби він знав, що я така, він ніколи б на мені не одружився.

Не одружився! Яка? Та як у нього язик обернувся таке мені сказати?! А знаєте, що найдивовижніше? Що він ніколи не був жадібним!

Ми у шлюбі вже понад двадцять років. У нас двоє дітей: 14 та 17 років. І жодного разу він не дорікав мені в марнотратстві або в невмінні витрачати гроші. А тепер я раптом дізнаюся про це!

І від кого? Добре б від інших людей. Від матері своєї, наприклад. Або від старшої сестри. Від них я вже звикла чути різні гидоти. Але почути від коханого чоловіка?

І я цього просто так не залишу. Я йому ніколи цього не пробачу. Він ще відповість за ці слова. Не зараз. Трохи пізніше. Коли я заспокоюся, все добре обдумаю, придумаю щось і почну діяти.

Це ж треба, я — марнотратниця! Двадцять років було добре, і я правильно витрачала наші гроші, а тепер раптом розучилася.

І що мені після цього думати? Що два десятки років сімейного життя зробили його скупим? Чи він і був скупим, але вміло приховував цю межу свого характеру? Весь час терпів, терпів і, зрештою, не витримав?

Ні, тут щось інше. І в такої метаморфози має бути більш вагома причина. Справжня причина! Серйозна причина! А не якісь жалюгідні довгі роки чоловіки у шлюбі, які й доводять його до такого стану.

А що відразу спадає на думку, коли починаєш думати про серйозну і справжню причину того, що твій чоловік раптом узяв і перетворився на скупердяя? Правильно. На думку спадає інша жінка. Ось вам і відповідь.

Думаєте, я перебільшую? Згущую фарби через дрібниці? Роблю із мухи слона? Нітрохи!

Якщо мій Микола раптом почав цікавитися цінами на продукти та господарські товари, коли став сумніватися в тому, що мені краще знати, коли і яку купувати їжу, посуд, одяг, меблі, побутову техніку і так далі, якщо радить мені купувати вершкове масло тільки коли на нього є знижка, то все очевидно.

Це вона. Інша жінка змусила його стати таким, і тут немає ніякого перебільшення.

Поза всяким сумнівом, він закохався в якусь молоденьку авантюристку, і йому просто не вистачає на неї грошей. Звідси і його увага, як я розпоряджаюся нашим сімейним бюджетом.

Тепер я точно знала, як саме провчу свого чоловіка. І вже з наступного дня, після його нахабного, безпідставного звинувачення мене в марнотратстві, я зробила що? Правильно. Я оголосила тиждень марнотратства і стала справжньою марнотраткою, і тринькала гроші ліворуч і праворуч.

На мене начепили ярлик? Звинуватили у тому, чого немає? Дуже добре! То чому б мені й справді на якийсь час не стати тією самою жінкою, якою він мене бачив? Щоб не так прикро було. І я нею стала.

Перші два дні Микола, звичайно ж, намагався мене втихомирити. Але в нього нічого не виходило. На всі його умовляння я продовжувала витрачати наші гроші, з гордістю відповідаючи, що не виходжу за рамки пред’явлених мені звинувачень.

Я казала йому, що я та, якою він мене бачить, і якщо йому щось не подобається, то це його проблеми.

Як ви вважаєте, чим усе це закінчилося? Думаєте, Микола використав моє марнотратство як привід для розлучення зі мною? Думаєте, він зібрав свої речі та пішов до молодої авантюристки? Нічого подібного.

Вже на п’ятий день Микола вибачився, сказав, що звинувачення його були несправедливими та безпідставними, що він погарячкував, що у нього були неприємності на роботі, бо його цех не виконав квартальний план і так далі. А на закінчення обіцяв більше ніколи не робити мені зауваження щодо витрачання сімейних грошей.

І я його вибачила. А тепер із радістю повертаю назад до магазинів куплені за останні дні непотрібні нашій родині речі.

І мене анітрохи не засмучує, що я помилилася, коли вирішила, що інша жінка і є причиною його раптової скупості та жадібності. Ну і що, що річ не в іншій жінці. Подумаєш! Головне – не це.

Головне, що внаслідок своєї помилкової підозри я вигадала правильну стратегію дій.

А якби я знала справжню причину? Знала б, що в нього на роботі неприємності? І що тоді? Я б тоді його пошкодувала і з жалю почала скорочувати наші витрати. А в результаті і сама б стала жадібною і скупою і чоловіка свого на такого перетворила б.

Ось чому завжди, коли з моїм чоловіком щось не так, я одразу починаю підозрювати, що в нього з’явилася інша. Або, як у мого чоловіка починаються до мене необґрунтовані претензії, я точно знаю причину. Вона – в іншій жінці. Завжди! І мені все одно, чи це правда. Головне, що саме такі підозри допомагають мені правильно вирішувати будь-які сімейні проблеми.

КІНЕЦЬ.