Весільний день був наповнений щастям та хвилюванням. Я виходила заміж за чоловіка мрії, і все йшло ідеально.

Святковий зал був гарно прикрашений, гості насолоджувалися їжею та музикою, і атмосфера була сповнена радістю. Але все змінилося, коли моя свекруха встала, щоби вимовити тост.

— Любі друзі та сім’я, — почала вона, піднімаючи келих.

— Я хочу сказати кілька слів про мою невістку, Олену.

Всі звернули увагу на неї, і я відчула, як моє серце почало битися швидше. Свекруха продовжувала: — Олена — дівчина скромна та тиха. Звичайно, не зовсім та невістка, яку я представляла для свого сина, але що вдієш?

Сподіваюся, вона навчиться бути справжньою господаркою та гідною дружиною.

Хоча, судячи з її кулінарних здібностей, сумніваюся, що вона зможе доглядати мого сина так, як це робила я довгі роки. Гості зашепотілися, а я відчула, як червонію від збентеження. Але вона не зупинилася.

– І ще, – додала вона, посміхнувшись.

— Олено, сподіваюся, ти постараєшся більше спілкуватися з нашою родиною, адже твої родичі… ну, вони здаються дещо… е-е-е, іншими. Але ми будемо терплячі, адже любов мого сина до тебе – це головне. Мої батьки, що сиділи поряд, завмерли.

Мама міцно стиснула татову руку, і я побачила, як її очі наповнюються сльозами. Тато мовчки підвівся, допоміг мамі підвестися, і вони покинули залу, не сказавши жодного слова.

– Тато, мамо!

– Вигукнула я, намагаючись наздогнати їх.

— Будь ласка, не йдіть!

— Олено, нам час, — тихо сказав тато.

– Нам тут не місце. Повернувшись до столу, я ледве стримувала сльози. Чоловік намагався втішити мене, але я бачила, що йому теж було ніяково. Гості продовжували шепотіти, і святкова атмосфера моментально випарувалася.

— Чому ви так вчинили?

– Прошепотіла я свекрусі, намагаючись втримати голос.

— Люба, я просто казала правду, — відповіла вона, посміхнувшись.

— Тобі ще багато чому доведеться навчитися. Цей день, який мав стати найщасливішим у моєму житті, обернувся розчаруванням.

Але я зрозуміла, що справжня сім’я це ті, хто підтримує і розуміє тебе. І я вирішила, що, незважаючи на труднощі, боротимуся за своє щастя і за кохання, яке привело нас сюди.

КІНЕЦЬ.