Мій 60-річний день народження, ювілей, розпочався не так, як я очікувала.

Я прокинулася рано-вранці, сподіваючись побачити привітання та подарунки від своїх дітей та родичів, але будинок був порожній і тихий. Я відчула смуток та розчарування, коли ніхто не подзвонив і не надіслав повідомлення навіть через кілька годин.

Я спробувала відволікти себе домашніми справами, але думки про те, що мої близькі забули про мене, не покидали мене.

Вдень я сіла за стіл з чашкою чаю, думаючи про минулі роки і про те, як швидко летить час.

Сльози підступали до очей. — Невже ніхто не пам’ятає? – тихо сказала я собі, дивлячись у вікно. Раптом пролунав дзвінок у двері. Я витерла сльози та пішла відкривати.

На порозі стояв кур’єр з великою коробкою.

— Здрастуйте, доставка для вас, — сказав він, посміхаючись. Я підписала квитанцію та забрала коробку. Усередині виявився гарний букет квітів та записка: “Не виходь з дому до 18:00.

Сюрприз уже в дорозі. З любов’ю, твої діти”. Моє серце затремтіло. Я ще раз перечитала записку, не вірячи своїм очам.

Час до 18:00 тягнувся нескінченно, але коли годинник нарешті пробив, я почула шум машин за вікном. Підійшовши до дверей, я побачила своїх дітей, родичів та друзів, усі з усмішками та кульками в руках.

– Сюрприз! — закричали вони хором, коли я відчинила двері.

— Мамо, пробач нас за ранок, ми хотіли, щоб усе було несподівано, — сказав мій старший син, обіймаючи мене.

— Ми для тебе все приготували. Сльози радості текли по моїх щоках, коли я бачила всіх моїх коханих людей разом.

Вони привезли їжу, напої та величезний торт з написом: “З 60-річчям, люба мама!”

— Ми хотіли зробити цей день особливим для тебе, — сказала моя дочка, подаючи подарунок.

— Ти заслуговуєш найкращого.

– Дякую вам, мої дорогі, – сказала я, обіймаючи всіх по черзі.

— Ви зробили мене найщасливішою жінкою у світі. Свято тривало весь вечір, наповнене сміхом, розмовами та теплом.

Я зрозуміла, що мої діти та родичі дійсно люблять мене, і що вони готові на все, щоб зробити мене щасливою. Цей день став для мене справжнім сюрпризом, якого я ніколи не забуду.

КІНЕЦЬ.