Йому було важко з сім’єю прощатися, але залишатися він уже не міг. Потім він легенько відчинив двері у спальню, Аня ще солодко спала, та поклав на тумбочку записку. На якій писало: “Не хвилюйся, я пішов бо я справжній чоловік”

Павло ледь встиг ухилитися від чашки, яка летіла прямісінько в нього. Однак упала на підлогу, поряд з телевізором. Як кружка, яка дала тріщину після падіння, так і сім’я Павла з Анею руйнувалася зі швидкістю місяця. Аня сиділа на кухні і гірко плакала, Павло навіть не злився на неї за запущену в нього кружку.

Йому навпаки хотілося підійти до неї, обняти, адже дуже сильно кохав свою дружину, незважаючи на сварки які останнім часом Аня щодня влаштовувала. Павло вже ж хотів підійти, але він побачив в очах Ані холод, неприязнь та закляк на місці. Вони стояли декілька хвилин і “свердліли” одне одному очі.

А потім жінка промовила: ” Моє життя через тебе зіпсовано, ні нормальної роботи, ні свого житла. Якби не мої батьки, то ми б з тобою напевно пішли жебракувати”. Павлові було дуже образливо чути ці слова від дружини. Адже він насправді старався як міг.

Навіть хотів їхати на заробітки, але Аня сама його не пустила, бо сказала, що вона сама не залишиться з дітьми. А подаруночки хоча й невеликі, він завжди старався прикупити для коханої дружини. Ось і цього разу він пообіцяв Ані купити  гарну нову сукню як тільки отримає аванс. Чоловік дивився на дружину і не міг зрозуміти, з якого моменту вона стала такою меркантильною.

Адже до весілля вона була зовсім інша, для неї були важливі почуття та прості звичайні речі. Павло все ж себе пересилив і хотів спокійно поговорити з дружиною, однак та сказала йому як відрізала: ” Павло, ти не чоловік, в тебе нема нічого від справжнього чоловіка”.

Після цього Павло розвернувся і пішов. Він довго блукав містом розмірковуючи як йому дальше вчинити.

Він не хотів повертатися додому і до батьків не хотів їхати, та й друзів турбувати проти ночі не мав бажання.

І тут йому перед очима засвітився рекламний банер, на якому був великий надпис: ” Чоловіки вставайте на захист нас”.

Нище було вказано номер телефону. Тож рішення визріло само собою. Майже під самий ранок Петро повернувся і одразу почав збирати речі у валізу, потім тихенько зайшов до дитячої кімнати, поцілував дітей.

Йому було важко з ними прощатися, але залишатися він уже не міг. Потім він легенько відчинив двері у спальню, Аня ще солодко спала, та поклав на тумбочку записку.

Подзвонив по вказаній адресі, написав заяву добровольця та поїхав на схід країни. От уже більше двох років Павло собі, рідній країні а головне своїй коханій дружині доводить те, що він написав у записці.

“Не хвилюйся кохана, від сьогоднішнього дня ти зможеш мене називати справжнім чоловіком!”.

Джерело