За першого чоловіка я вийшла тому, що він дуже подобався моїй мамі. Можна сказати, що це вона мене з ним і познайомила.

Вова був сином її колеги по роботі. І мама постійно розповідала мені, який він добрий, розумний, успішний – Вова квартиру купив, Вова матері шубу подарував.

А потім вона просто взяла та запросила його до нас на вечерю. Сказала, що мені вже двадцять п’ять, йому – тридцять, і нам обом пора одружуватися. Хоча я на той момент ще не збиралася заміж.

За першого знайомства Вова мені сподобався, хоч і здався трохи занудним. Так як я все одно на той час ні з ким не зустрічалася, вирішила з ним сходити на пару побачень, щоб мама від мене відстала.

Тільки потім усе якось затяглося, і вже за рік ми з Вовою одружилися. А ще за два роки народилася Аня – наша дочка. Не можу сказати, щоб Вова був поганим чоловіком. З ним я нічого не потребувала, він дбав про дочку, на нього завжди можна було покластися.

Але за характером ми з ним були зовсім різними людьми. Я – легка на підйом, весела та оптимістична людина. Люблю проводити час із друзями, збиратися великими компаніями, ходити у нові місця.

А ось Вову з дому не витягнеш. Якщо дати йому право на вибір відпочинку, можна не сумніватися, що він віддасть перевагу лежати вдома на дивані та дивитися телевізор. Навіть коли ми їздили у відпустку всією сім’єю, чоловік майже всі дні проводив у готелі, поки ми з донькою ходили екскурсіями, засмагали та інше.

Через такий спосіб життя чоловік почав швидко набирати зайву вагу. Мені не дуже приємно було бути поруч із ним. Я намагалася змусити його зайнятися своїм зовнішнім виглядом, але Вову і так усе влаштовувало.

Загалом, коли Ані виповнилося одинадцять, ми розлучилися. З дочкою чоловік, як і раніше, спілкується, та й ми з ним у нормальних відносинах. Після розлучення я ніби вперше за багато років вдихнула на повні грyди. Нарешті почала робити те, що хочу.

Почала частіше спілкуватися зі старими друзями, завела нових, почала займатися скелелазінням і ходити в походи. І в одному з таких походів я познайомилася з Іллею. Хоч він і був молодший за мене на п’ять років, я майже відразу відчула, що це моя споріднена душа. І він це зрозумів.

Кілька тижнів після того походу ми просто переписувалися, а потім він покликав мене на побачення. І все дуже швидко закрутилося. Я зрозуміла, що саме з цією людиною маю провести все своє життя.

Тому, коли Ілля зробив мені пропозицію, я відразу погодилася. Ми не стали грати пишне весілля, просто розписалися. І нині ми одружені вже цілий рік.

І я абсолютно щаслива. Ця та людина, з якою ми збігаємося буквально у всьому. Нам подобаються ті самі жарти, нам ніколи не нудно вдвох. Та й з Анею в Іллі добрі стосунки.

Тільки проблема в тому, що моя мама ніяк не хоче змиритися з поточною ситуацією. Вона була просто в гніві, коли дізналася, що я розлучаюся з Вовою. Постійно повторювала, що я про це пошкодую, і кожна наша розмова зводилася до того, що мені треба помиритися з чоловіком.

Коли я розлучилася, вона ніби заспокоїлася. Але, як виявилось, ненадовго. Дізнавшись, що я розписалася з Іллею, вона почала говорити, що це помилка.

– Ти проміняла надійного та забезпеченого мужика на якогось Альфонса! – кричала мати. – Ось побачиш, через кілька місяців він залишить тебе без копійки в кишені і втече до молоді!

До речі, я не дуже багата жінка. І, так, Ілля заробляє набагато менше Вови, але мене це зовсім не хвилює. Грошей нам вистачає. Тільки ось мама все не вгамовується. Якось вона знову підлаштувала “сімейну” вечерю, куди обманом затягла мене і Вову. Думала, що ми після цього зблизимося.

Я просто пішла звідти за п’ятнадцять хвилин. Мама зі мною тиждень не розмовляла. І я не уявляю, як їй донести, що я не повертатимуся до першого чоловіка. І чому вона не бачить, що зараз я вперше за багато років щаслива?

КІНЕЦЬ.