– А ми машину нову купили, – хвалиться мені сестра в слухавку.

– Мирон давно про таку мріяв, добре, що знайшли.

А я якраз думала, де позичити хоча б дві тисячі гривень, щоб дотягнути до кінця місяця, і отримати зарплату. З фінансами у нас останнім часом дуже сумно, я вже й не знаю, що робити.

Сестра моя живе значно заможніше, ніж я. У них є свій будинок, тепер уже і машина. І я б пораділа за неї, але справа в тому, що все це сестрі купила наша мама.

Мама у нас заробітчанка, вже 15 років вона працює в Італії. В свій час мама нас з сестрою залишила на бабусю, а сама поїхала шукати щастя на чужині.

Жили ми бідно, мама нас сама виховувала, тому допомоги нам не було звідки чекати. А коли ми стали студентками, мама наважилася їхати.

– Діти мої, я обов’язково зароблю і куплю вам житло, – обіцяла мама, хоча її ніхто не просив це робити.

Як на мене, свої обіцянки треба виконувати, або вже тоді не говорити нічого. А мама наша пообіцяла, але не виконала. Коли я вирішила виходити заміж, мама приїхала, щоб все організувати.

Мій наречений їй не сподобався, і вона стала мене відговорювати. А коли я сказала, що не буду змінювати свого рішення, бо кохаю цього чоловіка, то мама заявила, що весілля нам вона робити не буде, і квартиру купувати мені теж не збирається.

Тож я вийшла заміж, пішла жити в невістки до чоловікових батьків, з якими досі живемо. У нас з чоловіком троє дітей, ми обоє працюємо, але витягнути фінансово нам важко. Моя мама, як і обіцяла, мені зовсім не допомагає. Моїм дітям вона, максимум, може подарувати 100 євро на день народження.

– Ти сама собі вибрала таке життя, от тепер і викручуйся, – каже мені постійно мама.

З сестрою зовсім інша ситуація. Мама її вибір схвалила, адже сестра вийшла заміж за перспективного, на думку мами, чоловіка. Зять мамі настільки сподобався, що вона стала всі гроші йому висилати, а він вже за її євро будинок величезний збудував, в якому вони зараз і живуть розкошуючи.

Всі свої зароблені євро мама і далі висилає сестрі і її чоловікові. Вона планує жити з ними, коли повернеться, хоча я впевнена, що мама собі ще квартиру купить, бо поки-що вона повертатися з Італії не збирається.

Чому мама робить таку різницю між дітьми, мені сказати важко. Але виглядає це дуже несправедливо. У мене троє дітей, і я ніколи нікого не виділяю, усім усе порівно.

Якось я поскаржилася своїй бабусі на маму і сестру, і вона вирішила відновити справедливість – записала свій будинок в селі на мене. Дім невеликий, і ремонту потребує, але, все ж, це краще, ніж нічого.

Але коли про це дізналася моя мама, вона сказала, що оскаржуватиме заповіт, бо вона – донька, а значить і єдина спадкоємиця у бабусі.

Сама ж бабуся каже, що нічого змінювати в заповіті не збирається, бо мама і так мене все життя обділює. Тим часом мама їде додому, і що буде далі я не знаю.

Виходить так, що сестрі і будинок, і гроші, і машина, а я не заслужила навіть на спадщину від бабусі. Що мені робити? Як отримати те, що належить мені?

Джерело