Останні роки моє життя складається більш ніж вдало. Діти – моя радість та опора. Вони виросли у відмінних дорослих самостійних людей. Ми з чоловіком змогли зітхнути вільно і почати жити вже для себе.

І син, і дочка мають гарну роботу і гідну зарплату. Донька почала зустрічатися з хлопцем і просто вся сяяла від щастя. На тлі цього мені було боляче стежити за тим, як син перебуває на самоті.

У Льоші особисте життя все ніяк не складалося. Він у нас чудовий хлопець. З юності спортом займається купа друзів та захоплень. Навколо нього дівчата так і вилися завжди, але постійних відносин все не виходило завести.

Звичайно, якісь дівчата були. Але щоразу, коли я заводила розмову про те, коли він уже мене познайомить з кимось, Льошка відмахувався і казав що «це все несерйозно». Тому я все чекала, коли він приведе до нас з батьком ту саму!

І ось нарешті з’явилася Віка. Мила дівчинка, вона на шість років молодша за нашого Льошки. Вища освіта, робота в офiсi.

Усі «особливості» Віки почали вилазити назовні, коли дійшло до весілля. Швидко з’ясувалося, що дівчина Віка дуже прагматична.

Коли син із нареченою приїхали до нас із чоловіком повідомити про те, що вони подали заяву і скоро зв’яжуть себе узами шлюбу, перше, що запитала Віка було: «А скільки грошей ви зможете подарувати нам на весілля?».

Мене тоді така постановка питання насторожила. Але я була така рада, що у сина нарешті з’явиться сім’я, що списала це все на її прямолінійність. Ми ж у будь-якому разі маємо щось подарувати молодятам? Що тут такого, якщо вони дізнаються про свій подарунок наперед?

Щоправда, швидко з’ясувалося, що подібне питання було також адресоване бабусі та моїй сестрі, тітці сина.

Було трохи ніяково почути від свекрухи про те, що онук приїхав її відвідати, а заразом запитав, на яку суму вони з Вікою можуть розраховувати як весільний подарунок.

За три тижні до весілля майбутні молодята розіслали всім гостям запрошення. Тут і зовсім усі були обурені!

Прямо на офіційних бланках з гарною золоченою рамочкою було написано час і місце запланованого свята, а ще приписка: «вхід на платний захід – 5 000 грн».

Я якщо чесно не одразу зрозуміла як це трактувати, тож вирішила безпосередньо поцікавитися у сина. Але в розмову відразу встряла Віка:

– Ми ж багато грошей витрачаємо на стіл, тамаду та фотографа. Хіба ви не чули, що трапляються випадки, коли гості дарують якісь копійки? Чи взагалі порожні конверти підсовують? А так ніхто вже не викрутиться!

Тобто в такий спосіб Віка вирішила відбити всі витрати на весілля. На перший погляд, начебто, непогана ідея, але вже наступного дня мені зателефонувала сестра чоловіка, племінниця та свекруха.

Всі вони були обурені тим, що Віка та Льоша не бажають їх бачити на своєму весіллі безкоштовно. Особливо обурювалася свекруха.

Виходить, що з неї і так вже намірилися отримати велику суму як подарунок, так ще тепер треба докинути витрати у вигляді десяти тисяч, інакше її просто не пустять на весілля до єдиного онука!

Я з такою радістю чекала, коли ж мій син одружуиться, але я й уявити не могла, що все виглядатиме саме так!

Декілька гостей вже повідомили, що не приїдуть на день одруження, тільки через те, що для них це дуже дорого. Наприклад, хрещена Льоші, моя давня подруга, чесно зізналася мені, що їхня родина такої суми не потягне.

Адже запрошення мало на увазі, що за кожну людину треба заплатити пʼять тисяч, до того ж треба ще щось подарувати молодятам, а це теж гроші.

Спочатку хрещена хотіла приїхати разом із чоловіком, але потім вони передумали і вирішили, що можуть витратити таку значну суму грошей і на інші цілі.

Мені соромно, а Віка лише знизала плечима і видала:

– Зате відразу всіх дармоїдів позбудемося. Не треба буде просто так когось годувати.

Весілля сина вже цими вихідними, а я досі мучаюсь сумнівами: чи варто мені туди йти?

КІНЕЦЬ.