У моєї 33-річної подруги Ірини в житті все чудово: сім’я, люблячий і добрий чоловік, дитина, цікава і прибуткова робота, достаток в сім’ї, простора квартира в центрі нашого чималого міста.

– Пощастило в житті тобі! – відверто заздрять Ірині її рідні люди та знайомі. – Все в шоколаді. Гроші є, проблем немає. Ех, всім би так жилося!

Але сама Ірина вважає, що справа зовсім не у везінні, або не лише в ньому. Кожен сам коваль свого життя. Вона, наприклад, добре вчилася, працювала старанно багато років, ставши в результаті хорошим фахівцем, якого цінують в будь-яку кризу і яку хотіло бачити на роботі чимало фірм.

Ірина ніколи не гуляла по клубам та компаніям, прагнула завжди досягти в житті лише всього кращого. Чоловіка вибрала “з розумом”, і тепер як за кам’яною стіною живе з ним у шлюбі.

До народження дитини моя подруга теж підійшла відповідально – підготувалися у всіх сенсах. Зате тепер вони з чоловіком спокійно пожинають те, що заслужили – живуть легко і щасливо, без проблем та турбот великих.

У зведеної сестри Ірини, Людмили, все зовсім навпаки. Чоловік ледачкуватий, якийсь місяць працює, два – просто вдома сидить, двоє дітей-дошкільнят, а тепер ось ще й третю дитину вона чекає.

Живуть вони в однокімнатній квартирі, яка у власності свекрухи її, кінці з кінцями не зводяться і зараз, і навіть речі своїх дітей Людмила всі вже розпродала – зберігати ніде. Мати Людмили, дізнавшись про те, що донька чекає третю дитину, демонстративно “вмила руки”, з дочкою зараз не розмовляє взагалі. Чоловік в своєму репертуарі, ні риба, ні м’ясо, знову, здається, сидить без роботи просто вдома цілими днями.

А на довершення усіх турбот з’ясувалося, що Людмила і взагалі чекає на двійню.

Загалом, народжувати через місяць-півтора, фахівці попередили, що треба бути готовими в будь-який момент – двійня справа непередбачувана.

А у самої Людмили зараз зовсім нічого не готово, немає необхідних речей ні на виписку, ні на перших порах. Немає і грошей зовсім ні копійки. Та, власне, так вони живуть все життя, нічого не змінюється, тому нічого нового не відбувається.

Ірина взялася допомагати, шкодує дуже Людмилу – збирає по знайомих речі для її майбутніх малюків. Подруги, колеги перейнялися – хтось вже обіцяв стареньку коляску свою з дачі привезти, хтось готовий віддати комбінезон, хтось привіз шезлонг і ходунці.

Ірина вже думала підкупити найпростіший дешевий одяг для новонароджених: повзунки, пелюшки-сорочечки, хоча б на перший час, все це зібрати і вручити сестрі. Ну що робити, виходити з ситуації тепер якось треба, хоч вважає, що Людмила винна сама.

– Ти молодець! – кажуть Ірині знайомі. – Не байдужа до проблем своєї сестри. Допомагаєш! Побільше б таких добрих людей, як ти – світ став би краще.

І тільки чоловік Ірини несподівано висловився проти такої участі своєї дружини в житті сестри.

Це тим більше дивно, що чоловік – людина абсолютно не жадібна, добра, компанійська. Тут Ірина навіть здивувалася навіть, що він проти того, щоб вона у важку хвилину допомогла сестрі.

– Розумієш, справа не в грошах зараз навіть і не в речах! – пояснює чоловік Ірині серйозно.

– Мені грошей не шкода, але у твоєї Людмили і чоловік є, здоровий, батько цих дітей.

Ось нехай він і думає, як викрутитися, а не чекає, що йому стануть усі допомагати. Ці постійні подарунки – ведмежа послуга для них, розумієш?

Так і будуть сидіти, чекати чогось постійно. Хтось щось їм постійно має принести, купити чи дати. А не дочекаються – так чи інакше почнуть щось робити.

– Але невже це нормально буде не допомогти своїм? – здивовано запитує Ірина.

– Адже у нас є можливість! А у Людмили жодної сорочечки досі немає для дитят. Діти малі з’являться на світ вже ось-ось, а їх навіть загорнути нема в що! Вони ж ні в чому не винні.

– Не треба їм ніякої допомоги! Тим більше не можна купувати нові речі, за гроші – ні до чого хорошого це не призведе. Двоє дорослих людей в силах самі вирішити свої проблеми. Просто відійди. Це не твоя справа! І не моя.

Чоловік подруги правий?

Чи робити так теж не можна: шкода дітей, та й Ольгу теж – вона хоч і безладна, але єдина сестра! Про те, що вона скоро стане мамою відомо вже мало не пів року, і до сих пір в них нічого абсолютно не готово.

Звідки що з’явиться за кілька тижнів? Невже дивитися на це все байдуже? Так, батько тих дітей повинен заробляти гроші для своєї сім’ї. Але як бути, якщо нічого не робить? Хіба діти винні?

Не по-людськи якось виходить зовсім. Хто неправий тут важко сказати. Та я вважаю, що потрібно допомогти. Чи не так?

Джерело