– Ти ніколи не знайдеш такого доброго чоловіка, як я. І точно пошкодуєш, що йдеш від мене, – пригадала я розмову з своїм чоловіком Олегом, коли збирала речі, бо вирішила піти від нього. А він просто не вірив, що я це наважуся зробити.

Я і справді дуже любила свого чоловіка, і сама б ніколи не подумала, що я піду від нього, та будь-якому терпінню є межа.

Про свій крок зараз я зовсім не шкодую, адже в підсумку все вийшло на краще. В нашій ситуації кожен отримав те, на що заслуговував.

З Олегом ми познайомилися на конференції по роботі. Сподобалися одне одному, стали спілкуватися, а згодом я переїхала до нього в його місто.

Зробити це було не просто, адже мені довелося звільнитися з роботи заради коханої людини. Але я дуже любила Олега, тому була готова на будь-які вчинки заради нього.

На той момент мені було 30 років. Мені хотілося сім’ю та дітей. Ну, ми й одружилися. Пишні святкування не влаштовували, але відзначили цю подію в колі друзів.

Спочатку все було чудово. Я навіть знайшла хорошу роботу в іншому місті, тож заробляла на рівні зі своїм чоловіком. Квартиру ми знімали, бо жити з свекрухою я не хотіла.

До того ж, мама чоловіка вибір сина не оцінила. Вона мені нічого не говорила, але йому постійно скаржилася на мене, капала, як я йому не підходжу. Виявляється, їй не подобалося, що я з бідної родини, і що мої батьки не багатії.

Вона хотіла, щоб Олег знайшов багату дружину, яка б допомогла вирішити усі фінансові проблеми їхньої родини. Бажано – з квартирою та машиною.

Потім я дізналася, що чекаю на дитину. Моєму щастю не було меж. Олег одразу повідомив про це своїй матері. Ми сподівалися, що вона зрадіє, але ні. А коли дитина народилася, свекруха заявила, що немовля зовсім не схоже на її сина. Це зіграло ключову роль.

Після цього чоловік дуже змінився. До дитини він майже не підходив, а зі мною перестав спілкуватися. Я думала, що йому це мине, але ставало лише гірше, тому через три місяці я вирішила, що не можу більше жити в таких умовах, коли чоловік тобі не довіряє і не признає своєї дитини.

Я була змушена поїхати додому. До батьків. Вони з розумінням поставилися до ситуації, прийняли мене з дитиною, і запевнили, що все буде добре.

Минали місяці, дитина росла, і я вже стала забувати про свого чоловіка і про те, як негарно він повівся зі мною і дитиною. Олег після розлучення висилав мінімальні аліменти на дитину, і на тому все. Тоді я остаточно переконалася, що мій вибір правильний, адже я собі придумала образ ідеального Олега, в якого я закохалася, а насправді він виявився маминим синочком.

Але одного разу доля таки змусила перетнутися з Олегом та його мамою. Ми побачилися у парку. Із ними була маленька дівчинка.

Від знайомих я дізналася, що Олег одружився з дочкою маминої подруги. Вона була досить багата, але старша за нього на 10 років. Вона – власниця мережі магазинів. А він… Її водій!

Його дружина хоч і багата, але вигляд у неї не вельми. Та моя мама краще виглядає! Олег потихеньку від такого життя став у чарку заглядати. Хай подякує своїй матусі!

У моєму житті невдовзі з’явився люблячий чоловік. Ми одружилися, і він усиновив мою дитину. Також у нас є спільна донечка. Зараз я по-справжньому щаслива, чого бажаю кожній жінці.

З цієї життєвої ситуації я зрозуміла, що часом ми закохуємося не в тих людей, але треба вміти піти звідти, де тобі погано.

Джерело