Дочка сама вчинила дуже негарно, але зараз вона цього не пам’ятає. Їй тепер терміново треба, щоб я увійшла до її становища та обмінялась з нею житлом

Дочка сама вчинила дуже негарно, але зараз вона цього не пам’ятає. Їй тепер терміново треба, щоб я увійшла до її становища та обмінялась з нею житлом. Після того, як не стало чоловіка ми з дочкою стали у рівних частках володіти нашою двокімнатною квартирою.
Не думала, що з цього приводу колись будуть проблеми, напевно, я дуже недалекоглядна людина. Але доки донька не вийшла заміж, цих проблем і не було. У її чоловіка була однокімнатна квартира, в якій вони й жили, я знала, що вони хочуть розширюватися і накопичують для цього гроші.
Все було нормально, поки одного дня дочка не прийшла до мене і не заявила, що я повинна віддати їй гроші за її частку у квартирі. Тобто мені пропонувалося викупити її частку.
Ну що ж, має право, хоч я такого вчинку не зрозуміла. Сказала дочці, що зараз таких грошей немає, мені треба брати іпотеку, а ця справа не така швидка.
Але дочка чекати не хотіла. У них з чоловіком зʼявився якийсь варіант, тому вони терміново продають його квартиру, дочка теж вирішила зробити свій внесок.
Мене поставили перед фактом, що або я віддаю їй за місяць гроші, або вона знайде кому продати свою частку. Цю заяву та той тон, яким це було сказано, мене шокували.
Я точно не хотіла жити у комуналці, тож погодилася на варіант продажу квартири. Організовувала все донька, вона ж знайшла покупців.
Мені було видано належну частину грошей, на яку я вже взяла іпотеку. Взяла теж двокімнатну, бо звикла, що в мене окремо спальня, окремо вітальня, де і кабінет, і бібліотека, і місце для прийому гостей.
З дочкою після цієї події мені спілкуватися розхотілося, а вона й сама не прагнула цього робити. Я знаю, що вони з чоловіком купили велику двокімнатну квартиру вже з ремонтом і без іпотеки.
А я платила іпотеку, хоч давалася вона мені не так легко, як хотілося б. Але я жодного разу не пошкодувала, що взяла двокімнатну, ще й район гарний обрала, поряд парк та вся інфраструктура.
Дочка потім із різницею у півтора року спланувала двох дітей. Мене покликали на виписку, але більше ми особливо не спілкувалися, перекидалися повідомленнями на свята і все.
Про те, що дочка розлучилася, я дізналася останньою. У них із чоловіком усе розладналося, коли молодшому тільки виповнилося півтора року.
Молоді поділили квартиру, донька купила собі невелику однокімнатну квартиру в новобудові на околиці міста, і тільки після розлучення вона вирішила, що варто знову зі мною спілкуватися.
Напросилася в гості, приїхала, озирнулася, здивувалася, що в мене двокімнатна, я промовчала про іпотеку. Це ж мої труднощі, а в дочки не найкращий період у житті.
Після цієї зустрічі дочка почала спочатку натякати, а потім просити й навіть вимагати, щоб я обмінялася з нею квартирами.
Навіщо мені одній двокімнатна, коли я живу одна, а вона з двома дітьми в однокімнатній тісниться? Це несправедливо, я мати, я мушу все краще віддавати дітям.
На це я відповіла, що їй я все, що мала, вже віддала. Не почни вона тоді мене в кут заганяти, зараз все могло бути інакше, але яке привітання, така й відповідь.
Дочка шантажує, що я тоді не побачу онуків. Та я бачила їх передусім двічі, причому один раз на виписці. Я не відчуваю до них прихильності завдяки, до речі, самій же дочці.
Ні, я нічого міняти не збираюся. Іпотеку я незабаром закрию, а дочка хай думає, як жити далі. Можливо, потім я їй допомагатиму грошима, але поки, дивлячись на її поведінку, у мене такого бажання немає.
КІНЕЦЬ.