Бабуся у нас дає жару – за два роки вже вп’яте переписує заповіт. Встигла посваритися з усіма дітьми та онуками, всі стали поганими, всі не так її доглядають і думають, як зі світу зжити. З головою у неї все гаразд, просто характер був неприємним і зухвалим все життя, а з роками це все загострилося.

Наразі бабуся живе одна, діда не стало близько трьох років тому. Раніше хоч він її якось у вузді тримав, а тепер усе. Вона примудрилася в рекордно короткі терміни посваритися з усіма. Мама моя з нею не спілкується рік, її брат ще більше. Гроші мовчки перекидають їй, але не спілкуються.

Я з дитинства пам’ятаю, що бабуся любила посваритися і посперечатися. Найбільше діставалося мамі та дядькові. Останнього вона взагалі трохи з дружиною не розвела, так довела тітку Марину, що вона вже була готова до РАЦСу йти і на розлучення подавати, але того разу спілкувалася, бо дід втрутився.

Він взагалі був єдиною людиною, яка могла бабусю змусити притихнути. Ніколи не піднімав на неї руку, навіть голос не підвищував, просто гляне з-під своїх кущистих брів, рукою по столу прихлопне, і бабусю просто не впізнати, очі в підлогу, рот на замок і ось вона вже ні з ким не лається.

А ось після смерті діда бабуся пішла у рознос. Перший рік ще якось прибита горем не лютувала, навіть особливо не скандалила, а потім оговталася і почала влаштовувати сцени для всієї родини.

Спочатку бабуся залицялася до дядька Стаса, маминого брата. Розповідала, як їй самотньо та погано одній, що ніхто її не розуміє, тільки він. Смикала постійно дзвінками, то допомогти, це зробити. Демонстративно писала заповіт, за яким трьохкімнатна квартира повністю мала дістатись дядькові.

Він їй допомагав не за квартиру, а по совісті. Фінансово дядько не потребував, сам жив із дружиною у своїй хаті, синові вони квартиру теж уже купили. Тому ніякої користі не було, це точно. Ми з родиною дядька спілкуємося добре, тож у курсі подій.

Бабуся так запалала любов’ю до сім’ї сина, бо до цього примудрилася посваритися з мамою. У мами скінчився терпець, коли бабуся вкотре почала наїжджати на батька. Так бабусі й сказала, що зять тобі стільки років усе робить, жодного разу не відмовив, а ти його брудом поливаєш. Якщо бабуся цю доброту не цінує, то нехай тоді й не просить більше ні про що.

З цього моменту бабуся вирішила відчути себе ображеною і почала надзвонювати синові. На маму скаржилася, на тата, у неї були всі погані, тільки дядько хороший. Але довго ця ідилія не тривала. Бабуся міри не знає, дай їй палець, то вона всю руку відхопить.

Почалися дзвінки у будь-який час дня та ночі, капризи, сльози та звинувачення. В результаті дядько не витримав і відмовився їздити до бабусі за кожним її словом. У нього теж є своя робота і свої справи, він не може весь час присвячувати матері, яка нудьгує. Бабуся влаштувала цілу виставу зі сльозами, докорами та демонстративним розриванням заповіту.

Якийсь час бабуся нікого не чіпала, потім почала надзвонювати мамі. Тут же виявилося, що і зять у неї чудовий, і взагалі наша сім’я для неї – світло в віконці, не те що інші, до яких належав і дядько. Собі бабуся, звичайно, здавалася дуже розумною, але насправді всі її заходи простежувалися одразу. Дядько ще сміявся, що тепер мама водить, її черга.

Пару місяців мама займалася всіма бабусиними проблемами, які росли як снігова куля. Була демонстраційна зустріч із нотаріусом із написанням заповіту на маму. У це й раніше ніхто не вірив, а тепер і поготів. Але бабці допомагали, поки вона знову не стала жестити.

Все йшло за тим самим сценарієм, що і з дядьком. Спочатку несміливі прохання, гори подяк, а потім прохань все більше, як і претензій, а подяка сходила нанівець. Прохання перетворилися на вимоги, які треба було виконувати зараз.

Звичайно, мама довго терпіти закидони бабуси не стала, швидко пояснила їй межі дозволеного і сказала, що під її дудку танцювати не збирається. Був страшний скандал, де бабуся плакала, хапалася за серце і як кульмінацію розривала заповіт.

Потім за такою ж схемою пройшла я і мій двоюрідний брат, син дядька. Мені “пощастило” найбільше, я з бабусею навіть пожити встигла, тому що її квартира знаходиться майже навпроти мого універу, і я на це спокусилася. До речі, я протрималася в бабусиних фаворитах найдовше – цілих півроку. Але в результаті мене видворили з квартири, пророкуючи найзавиднішу долю і кидаючи в слід клаптики чергового заповіту.

На цьому близька рідня бабусі скінчилася, а з дальньою вона ніколи особливо не спілкувалася. Бабуся спробувала піти другим колом, але всі вже настільки втомилися від її чудасій, що навіть не стали зображувати довіру. На додачу до всього, бабуся під час фінальних сварок була зовсім нестримна на язик і наговорила дуже багато різного поганого.

Нещодавно я заїжджала до неї, щоби привезти ліки, які мама замовляла для неї. Побачила в її квартирі сусідку, яка мила посуд і дуже недружелюбно на мене подивилася. Ясно-зрозуміло, бабуся знайшла собі нову жeртву, а судячи з несхвальних поглядів у мій бік, ще й розповіла, як погано з нею вчинила рідня.

Хотіла попередити сусідку, але вирішила цього не робити, або сама з часом все зрозуміє, або сама винна.

КІНЕЦЬ.