Я оце все собі в блокноті по пунктам записала – про що буду говорити зі свахою по телефону. Що це вони за дівчину таку виховали??? Прибирає син. У тому, що і супом не назвеш, я волосину знайшла! Праску в руки не бере взагалі ніколи.

Зате вона вірші пише і збірку до видання готує! І кому вони, ті віршики її??? Заміж вийшла – господинею треба бути, а не поетесою!

У мене дуже типова історія заробітків. Поїхала в Італію, коли чоловік мене залишив з сином підлітком на мізерні аліменти.

Поки я була заміжня, я не працювала, забезпечував мене і сина чоловік, який займав керівну посаду в нашому районі Київської області.

Ну а потім Іван зустрів молодшу і пішов до неї вже коли вона йому близнюків-дівчат народила. Ось так бува.

Я пів року відходила, але потім розправила плечі, забрала до нас маму з села, благо Іван хоч квартиру нам з сином лишив.

А сама поїхала в Італію працювати, аби і щось нове побачити, і сину Богдану з гідним стартом у житті допомогти.

В Італії я швидко відчула себе як риба у воді, сподобалась і підійшла мені ця країна. Працюю не легко в сфері обслуговування, але гроші заробляю хороші.

Зустріла навіть гідного чоловіка, вдівця, з яким нас добре разом. Так я сама змінила своє життя у кращу сторону.

Допомагала сину фінансово під час його навчання у виші, а потім, коли Богдан сказав, що хоче залишитися жити і працювати в столиці, купила сину двокімнатну квартиру.

Оформила я житло поки що на себе, але спадкоємець у мене один, тому зрозуміло, чия це буде квартира у підсумку.

Пів року тому мій син одружився, привів невістку Оленку жити до себе, адже дівчина з іншої області і жила на орендованій квартирі.

Я Оленку знала лише по відео зв’язку, а це приїхала додому до мами на кілька тижнів і нарешті познайомилася з невісткою.

Ну що вам сказати. Дівчинка гарна, але цього мало, аби мені сподобатись. Справа в тому, що вона якась далека від реальності, витає десь у хмарах, творча людина, бачте, фрілансерка.

Побула я у них в гостях в Києві пʼять днів, і зробила для себе певні висновки. Треба мені поговорити хоч по телефону зі своєю свахою.

Я оце все собі в блокноті по пунктам записала – про що буду говорити зі свахою по телефону.

Що це вони за дівчину таку виховали??? Самі подивіться.

Прибирає в квартирі – син, поки Оленка біля ноутбука сидить. Майже не готує. А у тому, що вона зварила, що і супом не назвеш, я волосину знайшла!

Праску в руки не бере взагалі ніколи, випрані речі розвішує і потім складає по поличках Богдан.

Зате вона вірші пише і збірку до видання готує! І кому вони, ті віршики її??? Заміж вийшла – господинею треба бути, а не поетесою!

Як я вже сказала, я на заробітках в Італії вже 15 років, сину цю квартиру в столиці купила, і маю повне право бажати щоб з ним така жінка була, яка йому і за дружину, і за друга, і навіть за матір!

І якщо я приїду наступного разу, а Оленка ця не зміниться – ну, буде тоді у мене з сином ну дуже серйозна розмова. Хіба я не права?

Джерело