Я працював в Голландії, аби забезпечити в Україні свою родину – дружину і дочку. Щоб будинок гарний і машина, і мої дівчата ні в чому не потребували. Дружини вистачило на три місяці. І ось я через три роки повернувся в Україну. Квартира моя і ділити її ніхто не збирається. Але Марина з дочкою вирішили, що гроші, які я заробив за останній рік і відкладав на будинок, треба поділити між мною і Мариною. Така у них до мене пропозиція, інакше суд

Я працював в Голландії, аби забезпечити в Україні свою родину – дружину і дочку. Щоб будинок гарний і машина, і мої дівчата ні в чому не потребували.
Після весілля ми з Мариною переїхали до мене. Я працював, дружина виховувала нашу маленьку донечку і стежила за будинком, все у нас було добре, якби не одне “але.
Дружина не приховувала, що хоче жити більше забезпечено і заможно, мати більше можливостей. На той момент у мене на картці ще залишалася не маленька сума грошей, але вона помітно танула з кожним місяцем, а витрати на дружину і дочку зростали.
Мої дівчата любили ходити в ресторани, користуватися послугами дорогих перукарів, носити брендовий одяг, гуляти у торгових центрах і так далі. Дочці було 12 років, коли мені випала три роки тому можливість поїхати працювати в іншу країну.
Європейська філія моєї фірми була в одному богом забутому тихому містечку в Голландії. Туди я за власною ініціативою й поїхав працювати. З хорошого – свіже повітря і вища зарплата. З неприємного – самотність, відсутність інфраструктури, дорогий і повільний Інтернет, постійні дзвінки від начальства з вказівками.
Три роки я працював в Голландії. Додому не їздив, зате постійно надсилав гроші Марині, а також відкладав на нашу мрію – на будинок. Дружина за цей час стала власницею машини.
Недавно я повернувся додому. І дізнався, що живучи на мої гроші, Марина не вважала за потрібне зберігати мені вірність. У моєї дружини з’явився новий чоловік.
Як виявилося, той чоловік у неї з’явився десь через 3 місяці після мого від’їзду. Всього лише! А наша донечка про все це чудово знала. І не тільки підтримувала матір, але ще й не говорила мені. Хоча я, як міг, намагався дзвонити їм частіше і часто розмовляв з дочкою особисто.
Звичайно, по переду – розлучення. Марині я виставляю жодних претензій і в цілому намагаюся жити, як і жив раніше, до одруження, як звик за ці роки.
Квартира моя і ділити її ніхто не збирається. Але Марина з дочкою вирішили, що гроші, які я заробив за останній рік і відкладав на будинок, треба поділити між мною і Мариною. Така у них до мене пропозиція, інакше суд.
Кажуть, вони утримували квартиру, витрачали час, сили у той час, коли я залишив свою дружину без уваги. Тому зараз, як справжній чоловік, я повинен вчинити саме так. Дістань з кишені і поклади грошики на стіл.
Я можу це зробити, але – не хочу. Вони переїхали на квартиру до обранця Марини, я буду платити на доньку аліменти. Що ще я їм повинен?
Зараз намагаюся не брати слухавку, якщо дзвонить дружина, але довго так тривати, зрозуміло, не може. Шукатиму відповідного юриста. А в майбутньому нікому більше не дам на собі кататися.