Мені трохи більше, ніж 30 років. З Максимом ми знайомі вже майже п’ять років, з яких два роки живемо разом. Ми кохаємо один одного, й перебуваємо у серйозних стосунках.

Ми з тієї категорії людей, які вважають, що свідоцтво про шлюб не є пріоритетом в сімейних відносинах.

Максим та я, не народилися зі срібною ложкою в роті, тому свій добробут ми плекаємо самостійно, але за свою працю отримуємо не так добре, як хотілося б. У чому ж тоді проблема, запитаєте ви? А проблема в тому, що моя мама не дає мені життя!

Я дуже її люблю, але останній рік вона стала дуже наполегливою. Онуків їм подавай прямо зараз! Я втомилася вислуховувати висловлювання про мій вік, про те, що зовсім скоро я вже буду занадто старою, щоб мати дітей, що я повинна якнайшвидше бути в положенні, й усе в тому ж дусі.

Ми міркували над цим питанням, але все упирається в гроші. Ні я, ні Максим не хочемо виховувати дітей, як кажуть, у злиднях. Я б, можливо, й хотіла завести дитину, але підіймати її так, як підіймали мене мої батьки, я не хочу.

Хоча ми й молоді, але не завжди можемо задовольнити навіть свої потреби, що вже говорити про дитину. Нам хочеться мандрувати, затишно обставити квартиру, купити нові речі.

Але з таким матеріальним станом, у якому ми зараз, нам доводиться собі в таких речах відмовляти. А діти – це завжди великі витрати, тож доведеться про себе забути взагалі!

За ці два роки нам довелося двічі змінити житло, і скільки часу ми житимемо в теперішній квартирі – це питання. Зараз складно знайти орендовану квартиру за адекватні гроші, та на тривалий термін.

Більшість зарплатні ми витрачаємо на оплату житла, а що залишиться – на їжу. Зрідка відкладаємо невеликі суми, якщо є така можливість.

Максим стверджує, що для того, щоб заводити дитину, ми повинні мати впевненість, що малюк ні в чому не буде потребувати. А в нас на теперішній час ні власного житла, ані стабільних доходів.

І я з ним абсолютно згодна. Придане дитині, коляска, та інші штучки, коштують зараз шалених грошей, не кажучи вже про іграшки та садочок.

Але як це пояснити матері? Вона не приймає наш погляд і зводить мене з розуму в буквальному значенні цього слова! Вона ніби стала схибленою на цій ідеї!

Одного разу, коли ми вкотре це обговорювали, вона навіть запевнила мене, що вони з татом допоможуть. Але як вони зможуть це зробити, якщо мама зовсім не працює, а тато заробляє не так багато, щоб утримувати себе, маму, та ще й мене з малюком?

Знаєте, що мені запропонувала мати цього разу? Щоб я якнайшвидше опинилася в положенні, й зразу переїхала до них, мовляв, якщо мій чоловік не хоче дитину, то ми самі виховаємо малюка, а батько хай допомагає, якщо захоче.

Але навіщо взагалі малюк, якщо заздалегідь планувати, що б він зростав у неповній родині? Я хотіла б дати своїй дитині все найкраще, і навіть більше, а не перейматися питанням, де брати кошти на нагальні потреби.

Останні кілька місяців жодна зустріч із мамою не обходиться без теми про малюка. І кожна з них закінчується великими сварками! Боже, як мені все набридло!

Через це у мене постійні стресові стани, та нестабільна психіка. У мене почалися часті перепади настрою, та переймає безсоння. А все через те, що моя рідна мати постійно дошкуляє мені цим болючим питанням!

Можу припустити, що її так сильно турбує ця тема через власний складний досвід. Мама декілька разів втрачала малюків, перш ніж з’явилася я. Відповідно, моя поява на світ супроводжувалася певними складнощами.

Якоюсь мірою я розумію, чому вона так сильно наполягає, бо я справді із віком не стаю здоровішою, та можу зовсім втратити можливість мати дитину.

Але я все ж таки дотримуюся ідеї, що не можна планувати дитину, якщо пара не готова до цього на сто відсотків, як морально, так і матеріально. Я впевнена, що саме зараз нам буде дуже складно втримувати дитину, і ці складнощі можуть вплинути на наші стосунки з коханим.

Розміркуйте нас у цій ситуації! Що вибрати, щоб не помилитися: почекати, поки міцно станемо на ноги, чи все ж таки, дослухатися до мами? Чи буде раціональним рішення заводити малюка, маючи фінансові проблеми?

КІНЕЦЬ.