– Ну де нормально, синок? Де те нормально, бо я його не бачу? Твоя Оля вилежується до десятої години ранку. Вона навіть тебе не поцілує, не побажає гарного дня. Мовчу вже про корисний сніданок, який тобі так потрібен!, – почула я з коридору розмову чоловіка і свекрухи. Ну як так вже його няньчити хочеш, то бери і готуй, але ж ні, вона годинка восьма прокидається і попиваючи свій чай з липи, вдивляється у вікно, переглядаючи, хто якого собаку вигулює і хто такий не чемний, за ним не прибирає

– Мам, все нормально! Чого ти лізеш?
– Ну де нормально, синок? Де те нормально, бо я його не бачу? Твоя Оля вилежується до десятої години ранку. Вона навіть тебе не поцілує, не побажає гарного дня. Мовчу вже про корисний сніданок, який тобі так потрібен!, – почула я з коридору розмову чоловіка і свекрухи.
Ну як так вже його няньчити хочеш, то бери і готуй, але ж ні, вона годинка восьма прокидається і попиваючи свій чай з липи, вдивляється у вікно, переглядаючи, хто якого собаку вигулює і хто такий не чемний, за ним не прибирає.
В нас з Олегом двоє дітей, вже школярі.
Я по-житті сова: пізно лягаю і довго сплю. Але все це в першу чергу через мою роботу. Я працюю з дому в американській компанії.
В квартирі в мене офіс, і там я до пів ночі можу проводити переговори з клієнтами.
Звісно, що рано я хочу виспатися, бо і домашні справи ніхто не відміняв.
Моя свекруха таке собі взяла, після того, як не стало її чоловіка, що вона і скибочку хліба з молоком з’їсть і вже сита.
Так і вийшло, що готую тільки я. Так, не буду лукавити, часто купую напівфабрикати, чи замовляємо з чоловіком суші чи піцу, бо і діти це люблять. У вихідні ходимо кудись в кафе. Я реально не встигаю готувати, прибирати, і всім догоджати.
Відразу ж напишу, що зарплата в мене хороша і не хвалюся, але в рази більша за чоловіка. Та в нас спільний б’юджет і я ніколи не ділила на твоє і моє.
Але останнім часом свекрусі почало не подобатись те, що я не стаю на пів годинки швидше за чоловіка і не готую йому сніданок.
Але він здорова людина, може з тої “білої шафи” і сам витягувати і підігріти. В нас так завжди було, але тепер це Тамарі Василівні не підходить.
– Я готувати для чотирьох дорослих ротів не буду. А мені та щось перепаде з вашого столу, а як ні, то я якусь собі булочку куплю, – любить останнім часом повторювати свекруха.
Чому так в житті буває? Чому доросла жінка, мама, так довго не може обрізати ось ту нитку мама-син? Як мені реагувати на такі заявочки?
І чи прокидаєтесь, як каже моя свекруха, на пів години до чоловіка, щоб він смачно поїв?