Я навчалася в одному зі столичних університетів, була молодою, та безтурботною. Я, разом із друзями та подругами, весело та з цікавістю проводила час в університетському гуртожитку. Компанія завжди збиралася чимала.

Як і вся молодь, ми спілкувалися, пили напівсолодке, слухали музику, та співали пісні під гітару.
Якось у нашій компанії веселих юнаків та дівчат з’явився новий хлопець.

Він приїхав до когось у гості, і його запросили до нашої компанії. Симпатичний хлопчина, але нічим не примітний. Йому одразу сподобалася Валентина, дівчина з сусідньої кімнати.

Він не відходив від неї, надавав усілякі знаки уваги, й дивився на неї закоханими очима. Валі він теж сподобався. Усі одразу помітили зародження нової пари. Навіть жартівливий тост підносили за спалах кохання між Колею та Валею.

У мене на той час була подруга Таня. Вона відрізнялася досить задерикуватим і норовливим характером, але була досить цікавою особистістю. Таня, ні з того ні з сього, раптом, підійшла до мене, та сказала:

– Ти не будеш жінкою, якщо не відіб’єш у Вальки цього кавалера. Ти ж набагато красивіша за неї. Давай, вперед!

Коротше, ми вирішили побитися об заклад, що я зможу це зробити. Просто кажучи, вона взяла мене на понт. Я підсіла до Валі та Колі ближче, і так, між іншим, приєдналася до їхньої нехитрої розмови.

Я почала втілювати свій капосний план в дію, та через кілька хвилин запросила Колю потанцювати. Включила всю свою чарівність, і він, не довго вагаючись, здався. Справу було зроблено, а суперечку виграно!

До кінця вечора Микола вже не відходив від мене. Валя з подругами дивилися на нас, і про щось шушукалися.

Коли вечірка підійшла до свого логічного завершення, Коля пішов мене проводжати до кімнати. Про Валю він навіть не згадував. А мені він теж був не потрібний. Пройшло кохання, не встигнувши розпочатися…

Наступного ранку, коли пройшов хміль від вчорашнього напівсолодкого, я задумалася над тим, як погано вчинила. І навіщо мене Танька підбила на такий дурний вчинок?

Після цього я не могла дивитися в очі тій самій Валі. При зустрічі з нею, я відводила свій погляд убік. І потім ще довго мене мучило сумління, щодо свого поганого вчинку. Валя так і не вийшла заміж.

Мене не один раз відвідувала думка про те, що я, можливо, вплинула на долі двох цих людей. Якби я тоді не стала між ними, певно вони могли б створити сім’ю, і жити довго і щасливо.

Але, з іншого боку, якби Миколі по справжньому сподобалася Валя, то не став би він звертати увагу на іншу, хоч і дуже гарну дівчину.

Чи не так? Як вважаєте?

КІНЕЦЬ.