Життя здається правильним і таким одноманітним, поки одного разу ти не зустрінеш його. І просто не можеш зрозуміти, радіти цій зустрічі, чи намагатися забути про неї.

Зі шкільної лави я була правильною дівчинкою. Добре навчалася, на радість батькам, і завжди думала головою, щоб не влипнути в неприємні історії. Хлопчики були для мене забороненою темою довгий час.

Та фактично я й не зустрічалася особливо ні з ким. Так, невинна дружба, та поцілунки в щічку, звісно були. А ще було розчарування від того, що хлопці завжди хотіли чогось більшого.

А потім на обрії з’явився мій майбутній чоловік. З Максимом було дуже зрозуміло, та комфортно. Залишалося менш, як місяць до випускного, коли він запросив мене на перше побачення.

Макс був набагато старшим, тож міг дозволити собі не поспішати. Він всіляко намагався зацікавити мене, як людина. Звичайно, я дивилася на все це через рожеві окуляри.

Такий видний наречений: вихований, цікавий, з машиною, та власною квартирою. Та ще й так правильно міркує.

Я й досі думаю, що мені дуже пощастило з ним. Ми зіграли пишне весілля з неодмінною білою сукнею, лімузином, та іншою помпезністю. Він став моїм першим, та єдиним чоловіком на довгі роки.

Зараз я дивлюся на це з іншого боку. Сказати, щоб я була у захваті від його пестощів, це не зовсім так. Але й стверджувати, що він не намагався, чи обділяв мене – також не можу. В цілому, він був ідеальним чоловіком і батьком наших двох дітей.

І ще він був далекоглядною людиною. Він змусив мене здобути освіту, та увійти до сімейного бізнесу. Не раз він казав, що все одно піде з життя раніше за мене.

Тому мені варто бути в курсі всього, та змогти, у крайньому випадку, хоч дітей прогодувати. Так рік йшов за роком: сито, спокійно, та передбачувано.

Все змінилося того дня, коли Максимові стало погано. Точніше, коли йому стало зовсім погано. Заради справедливості, треба сказати, що в нього трохи нило серце вже кілька місяців.

Але намічалася дуже велика угода, і він категорично не хотів залишати справи на самоплин, і вирушати до лікарів. Угода відбулася, і ми вирушили відзначати цю подію з партнерами.

Після невеликої дози ігристого, чоловік почервонів, став скаржитися на те, що йому важко дихати, але навідріз відмовився йти. А ще за годину довелося викликати швидку допомогу.

Його так і не врятували, – серце. Всі гроші світу знецінилися в одну мить. Мені здавалося, що це просто поганий сон. Потім настав відчай і найжорстокіша депресія.

Але діти буквально врятували мене. Дочка так жалісно попросила не сиротити їх ще раз, що я змусила себе піднятися.

Можливо, час лікує, але моя терапія часом тривала дуже довго, майже чотири роки. Я не могла нікого підпустити до себе, цуралася чоловіків, і мляво реагувала на компліменти.

Фактично, поставила хрест на собі, як на жінці й стала, більшою мірою, бізнеследі та матір’ю. А ще – вдарилася у творчість, щоб пережити цю порожнечу в душі.

Я почала вишивати картини бісером. На цій хвилі я познайомилася з цікавою дівчиною, яка вигадувала всякі цікаві ноу-хау. На одну з таких зустрічей її привіз брат.

Як тільки я подивилася на Сашка, мої ноги просто підкосилися. Блакитноокий двометровий спортсмен, щиро заглиблювався у захоплення сестри, й ставився до неї скоріше по-батьківському. Адже їхній батько залишив сім’ю дуже давно.

Звичайно, я не подала вигляду, що він мені сподобався. А коли акуратно дізналася, що він молодший за мене на сім років, зовсім засмутилася. Але, як з’ясувалося пізніше, я теж йому сподобалася.

Вже не пам’ятаю, як ми опинилися з його сестрою на цій вечірці, не пам’ятаю, чому дозволила собі зайві коктейлі, чому він приїхав нас охороняти, і як опинилася в його обіймах.

Його ідеальне тіло звабило мене до краю. Ми просто зайшли випити кави, а його сестра раптом кудись зникла. Зате він був поруч, такий солодкий та бажаний.

Він трохи підштовхнув мене до стіни, і я відчула всю його силу, всю пристрасть поцілунків. Не було сил чинити опір. Я зрозуміла, що ніколи не відчувала нічого подібного дотепер.

Наступного ранку я згоряла від сорому, і не знала що робити. Хотіла забути про все, але виявилося, що для нього я не була жінкою на одну ніч. Він хотів спробувати побудувати зі мною стосунки.

Наші зустрічі тривають майже рік, він наполягає, щоб ми жили разом, щоб я познайомила його з дітьми. Він не бідний чоловік, щоб запідозрити у ньому альфонса. Я його не тримаю.

Але його квартира явно мала для нас із дітьми. Не уявляю, як я приведу його до будинку, який будував чоловік. Але і втрачати його просто не можу. Коли бачу ці очі, й відчуваю його сильні руки, втрачаю розум.

Можливо, хтось був у такій ситуації, і може мені підказати, як же вчинити, щоб не осквернити пам’ять чоловіка, і при цьому, не втратити близької людини.

А, можливо, те, що він молодший на сім років, лише доводить неможливість наших стосунків?

Підкажіть!

КІНЕЦЬ.