Коли я тільки виходила заміж, мама мені сказала: «Батьківська хата — твоя хата. Але я хочу, щоб ти знала: повернутись сюди з речами ти зможеш один раз. Ви сваритиметеся, лаятиметеся, можливо — серйозно і сильно.

Але повернутися до мами ти зможеш один раз — назовсім. Бігати туди-сюди – не варіант. Тому щоразу, коли тобі захочеться заволати «Я від тебе йду» — пам’ятай: ти йдеш назовсім. Якщо ти до цього не готова, ти не готова до шлюбу.

Тоді це звучало жорстко, але через роки я можу сказати, що це дуже правильна порада. Не можна піддаватися спокусі втекти. Проблему треба вирішувати з тим, з ким вона виникла, тобто із чоловіком.

Другий момент: проблему треба вирішувати. Тобто говорити, обговорювати, аргументувати. Але в жодному разі не додумувати за партнера. Ти так на мене подивився, що я відразу все зрозуміла – ні, так не можна

Тільки розмовами, іноді довгими і важкими, але все промовляти, не сподіваючись, що партнер сам повинен розуміти чи ну це ж очевидно.

Говорити, що саме не сподобалося, що викликало роздратування, як можна було вчинити інакше, ніж незадоволений партнер — конкретно по пунктах, і по кожному пункту — як це можна покращити чи виправити.

Не намагатися вгадати, не застосовувати до себе досвід подружки, сценарії з фільмів чи ще якусь лабуду. Тільки говорити та слухати. Друге важливіше.

Третій момент: ми рівні у всьому, і у кожній ситуації ми обговорюємо свої дії як рівнозначні партнери.

Четверте: немає чоловічих та жіночих сфер відповідальності. Немає чоловічих та жіночих обов’язків. Хто може, кому важливо — той і робить. У пріоритеті якість. Тобто хто краще миє посуд — той і миє, хто краще прасує — той прасує, хто краще заробляє гроші, той заробляє гроші.

П’яте: не виносити сміття з хати. Звучить якось по-старому, але працює. Доки не прийнято рішення «ми розлучаємося, розлучаємося, роз’їжджаємося» — всі проблеми залишаються вдома. Ні мамі, ні подрузі, ні, Боже борони, с соцмережах (благо, 17 років тому їх не було).

Ніколи і нікому не говорити «мій чоловік поганий», навіть якщо зараз ти так думаєш.

Тому що ти охолонеш, ви примиритеся, а оточення думатиме, що він поганий (якщо воно на твоїй стороні), або що ти наговорила на святу людину (якщо вони на її боці). Ніколи нікому ніде на чоловіка не скаржитися. Ну, крім лікаря, якщо до того дійшло.

Шосте. Гроші у сім’ї спільні. Всі. Зовсім усі. Не має значення, хто їх заробив. Вони сімейні. Великі витрати узгоджуються, дрібні – на розсуд сторін. Але ніхто й ніколи не може сказати «грошей не дам» чи запитати «куди гроші дів». Я не беру тут ситуацію, коли в одного з партнерів залежність, на яку він готовий витратити все, це хвороба, вона поза цими межами. В усіх інших ситуаціях гроші завжди спільні.

Сьоме. Усі конфліктні, спірні ситуації з’ясовуються дома. Відразу. Без пережовування, обмірковування тижнями, накопичення. Як стало некомфортно, прикро, ревниво, самотньо, недооцінено – відкрий рота і скажи.

Восьме. Чи не маніпулювати. Не робити ніколи нічого на показ всим оточуючим. Не плести інтриг. “Здогадайся, що я хочу на День Народження” – ні, ніколи.

Прямота, щирість, «Подаруй мені букет із 13 гвоздик завтра». «Я хочу в подарунок новий піджак та гаманець». Чим простіше – тим краще. «Я поїду до подруги, повернуся під ранок». «У мене корпоратив, співатиму в караоке, можливо, заночую у колеги». Без хитрощів, без хитрощів, без загадки.

Дев’яте, що з восьмого. Довіряти. Якщо мені погано, я знаю, що можу попросити сходити в аптеку. Або я буду обтирати пітніюче тіло хворого чоловіка, якщо це потрібно.

Тобто ми нічого не приховуємо один від одного. І якщо з ним щось таке не дай Боже трапиться. Ми разом до кінця. Він знає, що я голю ноги, а я знаю, де в нього прищі.

Ну і десяте, для рівного рахунку. Завжди знати та пам’ятати, що завтра все може змінитися. Ніколи не покладатись на людину повністю, не доручати їй своє життя.

Завжди думати, що ти робитимеш, якщо завтра його не стане. Завжди пам’ятати, що завтра може не стати.

Не має значення, з яких причин: цегла на голову, хвороба, інша людина, раптовий вимушений переїзд, не має значення.

Ти будь-якої секунди можеш залишитися одна, і ти маєш будувати життя так, щоб крім партнера в ньому щось було. Чи не втрачати друзів, не замикатися на чоловікові, не залежати фінансово, не делегувати нічого повністю.

Завжди пам’ятати, що ти сама по собі людина, яка з доброї волі живе з цим чоловіком у в шлюбі. А він така ж сама по собі людина, яка живе у шлюбі з тобою не менш добровільно.

КІНЕЦЬ.