Після дуже негарного розлучення брата я запросила його колишню дружину із сином пожити у мене. Для цього було багато об’єктивних причин. А брат одружився вдруге, все в нього добре, тільки ні він, ні мама тепер зі мною не спілкуються. Навіть син та онук їх не цікавлять.

Брат завжди був у нас надто високої думки про себе. Корону йому ще в дитинстві мама подарувала, самий він у неї розумний, найгарніший, найгарніший і ні в чому ніколи не винен, а хто не згоден, той недалекий, не треба звертати увагу. Поки батько живий, він якось брата ставив на місце, але після того, як його не стало, ситуація посилилася.

Зараз братові двадцять років, мені двадцять дев’ять, між нами прірва і з кожним роком вона стає ширшою. Я про це не шкодую. Трохи прикро, що на стороні брата лишається мама, але я звикла жити без неї. Після смерті батька вона розчинилася у браті і не відсвічує навіть у вигляді осаду.

Коли братові виповнилося вісімнадцять, він привів до мами до квартири таку саму юну дівчинку в цікавому становищі. Сказав, що її звати Марина, і вона скоро стане його дружиною. Мама була в шоці, тому що явно не розраховувала, що син так рано матиме дружину, та ще й таку.

Марина була з іншої області, там мешкала з батьками в якомусь селищі. Сім’я неблагополучна, тому щойно у дівчини з’явилася можливість, вона взяла ноги в руки і поїхала шукати іншого життя. У нас у місті проживала її тітка по материнській лінії. Вона на перший час і прихистила Марину, поки та вступала і з’їжджала до гуртожитку.

Та вступила до університету, дівчинка вона розумна, а там зустріла нашого Олега. Чим він її зачарував, я не знаю, але як результат – є вагітність.

Загалом, вони розписалися, стали жити у мами. Довго з’ясовували, хто має нове сімейство утримувати. Брат увімкнув мужика, сказав, що працюватиме. Мама хапалася за серце і вимагала, щоб він не кидав навчання. Але й на свою зарплату не могла їх годувати. За маминою логікою, Марина мала взяти академ, а потім йти на роботу, а звідти вже в декрет.

– Та все одно потім буде вдома сидіти, навіщо їй зараз освіта! Потім вивчиться, нічого страшного. Вагітна і що? Це не хвороба, всі вагітні були нічого страшного. Ні, вона лежатиме, ногою качатиме, а навколо неї всі бігатимуть, все їй приноситимуть?

Я в ці розбірки не лізла, у мене тоді своїх турбот вистачало. Запари на роботі, загроза залишитися на вулиці, бо не було чим платити іпотеку, коротше, теж весело. Але до матері та брата я періодично навідувалася в гості, таки родина, хоч така.

У брата все вирішилося в такий спосіб – Марина пішла в академ, стала працювати, живота ще не видно, тому її швидко взяли якимсь менеджером, а брат навчався, ну і іноді підробляв з нагоди. З приводу брата мама не втомлювалася голосити, що зовсім хлопчик себе не береже, зажене себе в самому запалі років. А все через якусь дівчину.

Мені Марину було відверто шкода. Я бачила, що дівчина вона непогана, але занадто м’яка і зашугана, ось мама на ній і їздила. Мало того, що дівчина вагітна, працює, так її і вдома майже всі обзянності на неї звалили. А вона все покірно терпіла.

Я кілька разів мамі казала, що вона жестить, але вона мене не слухала. Вважала, що нічого особливого Марина не робить, якщо вже влізла в сім’ю, то нехай відпрацьовує. Брата теж все влаштовувало, а Марина мовчала.

Коли народилася дитина, Марина стала з потрійною силою шарудити по хаті. Брат перестав навіть на епізодичні підробітки виходити, скаржачись мамі, що йому важко. Дитина, бачите, плаче і заважає йому спати. Навчання дається насилу, сил немає, ні про яку роботу і мови не може йти. Мама, звичайно ж, погоджувалася, улюблена кровиночка ж страждає.

А що Марина до ладу не спить, і схоже не їсть, нікого не цікавило. Брат, який перші місяці майже в газету оголошення не дав, що став батьком, якось перестав цікавитися сином, награвся. Набридла йому й роль сім’янина. Почав пропадати на якихось тусовках, вертався під ранок. А коли дитині виповнилося півроку, заявив, що знайшов собі іншу дівчину.

Мама поділилася зі мною цими новинами відразу ж, і я саме офігела. Запитала, що тепер буде з Мариною, але мама сказала, що її цей момент не надто цікавить. Каже, що нехай звільняє житлоплощу. Заяву на розлучення вони подають завтра, Марина згодна.

Та ще б вона була не згодна. Залякали дівчину, а їй і нікуди йти, і прав своїх не знає. Я б на її місці вчинила інакше, але це я. Мамі я сказала, що роблять вони з братом по-свинськи. Мати на мене накричала, образилась і кинула слухавку.

Марину я зустріла біля РАЦСу, коли вони подали заяву. Вона стояла з таким відчуженим виглядом, що навіть не одразу зрозуміла, хто я і що від неї хочу. Я спитала, що вона планує далі робити, а вона просто сіла на землю і заплакала. Повертатися їй було нікуди.

Марину та дитину я забрала до себе. Вирішили, що спочатку поживемо разом, поки вона трохи не озирнеться, а там будемо думати. Мати та брат знали, що я так зробила, але ніяк не прокоментували мій вчинок. Мовчки проконтролювали, як ми збирали речі, а потім зачинили двері.

Ми майже рік живемо разом. Марина і племінник стали для мене найближчими людьми. Вона навчається на заочці, підробляє через інтернет, на ній тримається весь дім, я теж працюю та допомагаю їй з дитиною. Незабаром у мене весілля і я знаю, хто буде у мене свідком.

Після весілля я переїду до чоловіка, а Марину залишу жити у квартирі. Вона хоче брати іпотеку, але це ще не скоро. Племінник поки що до садка не ходить, а від батька та бабусі допомоги ніякої немає. За стільки часу вони жодного разу не подзвонили, не надіслали жодної копійки. Звичайно, у них є витрати важливіші, адже брат вдруге одружився.

Марина навіть не подавала на аліменти, але я хочу її переконати. Нехай братик платить чи несе за це відповідальність, бо занадто просто для нього пройшла ця історія. Я пильно стежитиму, щоб він відчув все на своїй шкурі.

Зі мною, до речі, ні він, ні мама не спілкуються. Але я через це не страждаю. Марина і племінник мені набагато ближче, а ще я маю коханого чоловіка, цього цілком достатньо, щоб знати, що маю сім’ю.

КІНЕЦЬ.