– Таня, я думаю, не варто їхати до села у п’ятницю, – задумливо сказав Микола Борисович.

– Але ж нам треба забрати саджанці, вони вже ростуть! – заперечила Тетяна Андріївна.

– У п’ятницю обіцяють дощ, пробки будуть величезні. Ми ж на пенсії, можемо поїхати у неділю. Пара днів нічого не змінить.

– Якщо ми не поїдемо, доведеться збирати гостей удома. Ти забув, що у мене день народження?

Я хотіла відзначити на дачі з дочками, зятями та онуками, а вдома місця мало.

– Зрозумів, що мене турбує. Ти будеш за кермом, а в день народження це не найкраща ідея. Мало що станеться.

– Ти правий.

У мене завжди багато справ перед днем народження. Краще спокійно посидіти вдома.

– Старший зять Артем зазвичай пізно приходить через роботу, а молодший Максим завжди зайнятий. Може, й не приїдуть вчасно.

– Тоді поговоримо з дочками, старші онуки пізніше прийдуть, а маленькі гратимуть. Все буде добре, ти маєш рацію! – погодилася Тетяна Андріївна. Вона зателефонувала дочкам Поліні та Христині, повідомила про зміну планів та запросила на вечерю.

– Мамо, Артем може не встигнути, у нього багато роботи, – попередила Поліна.

– У Максима вечірні замовлення, у нас кредит, такі замовлення не відхиляють, – додала Христина. Тетяна Андріївна заспокоїла їх, пообіцявши відзначити день народження пізніше. Увечері вона накривала на стіл, коли пролунав дзвінок у двері.

– Теща, привіт! – сказав Артем, заходячи до квартири.

– Роботи не було, вирішив прийти привітати.

– З Днем народження, мамо! – несподівано додав він. Тетяна Андріївна була здивована, але зраділа. Артем ніколи не називав її так.

– Дякую, любий, – відповіла вона і поспішила на кухню. Пізніше прийшли Поліна з дітьми та Христина з Максимом.

– З днем народження, Тетяно Андріївно! Моє замовлення скасувалося, так що ми всі тут!

– Сказав Максим, вручаючи букет троянд. Вечір пройшов весело, всі їли салат, який приготувала Тетяна Андріївна, та хвалили її кулінарні здібності.

– Це був найкращий день народження, – сказала Тетяна Андріївна чоловікові.

– Я почула стільки гарного від зятів. Тепер я знаю, що вони люблять мене і поважають! …Через кілька днів вони спокійно доїхали до дачі, без заторів. Саджанці благополучно розмістились у машині. Тепер Тетяна Андріївна впевнена, що її зяті кращі, ніж вона думала.

КІНЕЦЬ.