– Мамо, навіщо ти це робиш? Ми з Мартою розлучилися, і тепер ми чужі люди, – картав мене син. Він дізнався, що я спілкуюся з колишньою невісткою, і йому це не подобається.

– Синку, але ж у вас дитина, я не можу кинути напризволяще рідного онука, – виправдовуюся я.

– З Тетяною у нас теж є дитина, але ти щось не поспішаєш нам допомагати, мамо…

У нас в родині склалася непроста ситуація. Нещодавно не стало мого чоловіка. Все сталося так раптово, що я досі не можу оговтатися.

Ми з чоловіком прожили чудове життя, будинок збудували, сина виростили, одружили 6 років тому. На весілля сина ми йому подарували ключі від новенької квартири в новобудові. Мій чоловік в свій час їздив на заробітки за кордон, і подбав про те, щоб у сина було окреме житло.

Не встигла я відійти від того, що чоловік у засвіти пішов, а тут син мені “сюрприз” підсунув – вирішив мій Максим піти з сім’ї. У сина з’явилася інша жінка, яка народила від нього дитину, от він і вирішив, що негоже, якщо дитя без батька рости буде.

Я стала його просити, щоб він одумався, але син слухати мене не захотів. Максим мені пояснив, що Марту він розлюбив, а от Тетяну кохає по-справжньому і хоче бути з нею і з їхньою дитиною.

– Мамо, у мене одне життя, і я хочу прожити його з жінкою, яку кохаю, – впевнено заявив син.

І все б нічого, але Тетяна старша за нього на 8 років, і має 7-ну донечку від першого шлюбу. А тепер у них народився спільний син.

І хоч я сказала Максиму, що не прийму такої невістки, він не став мене слухати – пішов до Тетяни. У неї є будинок, її батьки давно в Америці живуть, бізнес їй допомогли відкрити, зараз вона має невелику квіткову крамницю у нас в містечку.

А ту квартиру, яку ми йому на весілля подарувати, Максим залишив Марті і сину. Принаймні, зараз вони там живуть, але квартира оформлена на мене, бо ми з чоловіком тоді як у воду дивилися, і вирішили, що ще встигнемо житло на сина переписати.

Марту, свою першу невістку, я любила, вона дуже хороша дівчина. Батьки її особливо не мають їй чим допомогти, бо крім неї у них ще дві дочки. Марта через це і не може додому з дитиною повернутися, бо місця мало.

Тому я не проти, щоб вона жила в нашій квартирі, адже вона ростить мого любимого онука. Я зараз до них часто в гості заходжу, Марта розраджує мене, а я її. Чим можу, тим і матеріально її підтримую.

А син мій проти нашої дружби. Він вважає, що їхні з Мартою дороги розійшлися, сина він буде забезпечувати матеріально, але не більше.

Максим каже, що його колишня дружина має думати про своє майбутнє, навіть про те, щоб ще раз заміж вийти, а якщо вона дружитиме зі мною, то не влаштує своє особисте життя.

– Мамо, тим, що ти ходиш до неї, ти лише даєш їй марну надію на те, що ми ще можемо бути разом. А я до Марти не повернуся, це кінець, – впевнено заявляє Максим.

От що мені робити? Не ходити до рідного онука? Вигнати їх з своєї квартири, щоб Марта швидше особисте життя налагодила?

Одним словом, важка ситуація. З сином псувати стосунки не хочу, він у мене єдина дитина, єдина рідна людина на цьому світі, хоча я і не підтримую його вчинок.

Його нову дружину я не прийняла і не знаю, чи прийму. Марту мені шкода. А що б ви зробили на моєму місці? Як правильно вчинити в цій ситуації?

Джерело