Вчора я випадково почула розмову двох своїх сусідок, вони пенсіонерки вже. Досі та розмова крутиться у мене, дійсно бувають складні моменти в житті і нам матерям потрібно правильний вибір зробити. Та це складно дуже насправді.

– Ти чому якась сьогодні не така, як завжди, Тетяно? Сидиш і мовчиш весь час, відповідаєш коротко і незрозуміло. Хвилює тебе щось?

– Ой, Світлано. Та ні, не хвилює дуже наче. Просто якось недобре на  душі сьогодні у мене. Син ось нещодавно мені знову телефонував. Каже, до вас з батьком приїду сьогодні після роботи, можна? Впустиш мене пожити до себе на якийсь короткий час?

– Ось тобі й маєш! А що тут поганого? Ти не хочеш, щоб син в гості приїхав до тебе, чи як?

– Ну що ти, Світлано, таке говориш! Звісно що справа не в цьому, своєму синові ми з чоловіком завжди раді, я дуже люблю, коли він приїжджає.

Справа не в тому зовсім. Просто Андрій до нас приїжджає і залишається ночувати, коли з дружиною своєю сперечається, коли в них негаразди якісь.

Розумієш? І, на жаль, таке зараз дуже трапляється у них. Двох тижнів, здається, не минуло з останнього їхнього непорозуміння, і ось знову “можна до вас приїду”. Знову, напевно, посперечалися вони з дружиною не на жарт, як завжди останнім часом. Як тут не бути сумною! Зараз і я, і батько не розуміємо, як правильно вчинити зараз нам.

– Ну тепер все зрозуміло. Непроста ситуація у вас.

– Так. Як же це набридло вже нам з чоловіком на старості років, ти не уявляєш! Ось що цій нашої невістці треба, я зрозуміти не можу? Інша б жінка щаслива була, адже наш син дуже добрий сім’янин, а ця все незадоволена постійно. Синові 33 роки, високий, красивий чоловік.

Має хорошу роботу, сім’ю забезпечує свою, кредит виплачує. Невістка вдома постійно сидить з дитиною, не перепрацьовувати ні краплі: дитина днями мультики дивиться в планшеті, на вечерю сосиски з макаронами у них – коронна її страва. Син наш ні слова докору їй не говорить.

Так вони ще й прибиральницю наймають. Три рази в тиждень жінка ходить підлоги їй мити, інакше б зовсім в бруді сиділи там. І все чоловік у неї недобрий. усім людям скаржиться! Як так жити?

– Сумно, звичайно, це, ось так бігати кожен раз до мами. Невістка, мабуть, у тебе не подарунок, як бачу. Але ти, подруго, вибачай мене, теж не права. Навіщо ти сина в такі моменти у себе тримаєш? Навіщо пускаєш ночувати?

– Тобто як це “навіщо” я його в його дім пускаю? Він мій рідний син! Виганяти його, чи що? Ось він подзвонив зараз мені, мовляв, увечері приїду, і що? Сказати – не приїжджай додому?

– Так! Ось саме так і треба говорити! “Можна у вас переночувати?” – “Ні, не можна”, ось і вся розмова твоя має бути з сином у подібні моменти. Нехай він йде до дружини!

У нього сім’я є і свій будинок. Нехай мириться і вирішує проблеми, а не бігає до мами кожен раз. Ну тридцять три роки чоловікові вже, не маленький.

– Світлано, ну куди гнати рідного сина, якщо його дружина вже вигнала? Легко з боку поради давати, коли це не стосується твоєї дитини, ти ж не розумієш, як він там живе, бо не знаєш всього.

А це мій син рідний, між іншим. Куди він піде ночувати? Мені теж це все не подобається, чи знаєш, але я мовчу. А що тут можна зробити?

Мене засмутила розмова пенсіонерок, бо я сама мама, якраз гуляла з маленьким синочком, і не хочеться самій бути на старості на місці цієї старенької жінки.

Чи права мати в цій ситуації?

Джерело