Поїхала я на заробітки в Португалію, аби заробити и собі на квартиру в Києві. Сама я з райцентру на Волині, з небагатої родини, батьки у мене прості люди. Але мені завжди хотілося більшого. І ось я почала жити і працювати в чужій країні, почала у 27 років все з нуля. Минуло 7 років, а з втіленням мрії у мене нічого не виходить. Коли я вже відклала певну суму, я взяла і розповіла родичам, що маю гроші. І батьки мені сказали, що я мушу купити будинок на всіх, де ми будемо жити всі разом – батьки і ми, дві сестри, а квартиру батьки залишать молодшому брату. Я спробувала сказати ні, сказала, що хочу жити сама. Батьки погодилися, але натомість виставили свою умову: я повинна допомагати їм усім грошима, адже у них ще двоє менших дітей і бабусі й дідусі з двох боків, яким потрібні догляд і фінансова допомога. Ось я і почала надсилати додому 2 тисячі євро на місяць, а сама заробляю три
Поїхала я на заробітки в Португалію, аби заробити и собі на квартиру в Києві. Сама я з райцентру на Волині, з небагатої родини, батьки у мене прості люди. Але мені завжди хотілося більшого.
І ось я почала жити і працювати в чужій країні, почала у 27 років все з нуля. Минуло 7 років, а з втіленням мрії у мене нічого не виходить.
В якийсь момент, коли я вже відклала певну суму, я взяла і розповіла родичам, що маю гроші. І батьки мені сказали, що я мушу купити будинок на всіх, де ми будемо жити всі разом – батьки і ми, дві сестри, а квартиру батьки залишать молодшому брату.
Я спробувала сказати ні, сказала, що хочу жити сама. Батьки погодилися, але натомість виставили свою умову: я повинна допомагати їм усім грошима, адже у них ще двоє менших дітей і бабусі й дідусі з двох боків, яким потрібні догляд і фінансова допомога.
Ось я і почала надсилати додому 2 тисячі євро на місяць, а сама заробляю три. Тому й не можу всі ці роки відкласти собі тепер потрібну суму, все, що залишається, йде на життя.
Мої ж рідні в Україні витрачають усі гроші, які заробляють, та ще й мої – все у них розходиться. Зробили ремонт собі тато й мама, своїм батькам допомагають. Мої брат і сестра навчаються, мають найновіші телефони і гаджети завдяки мені.
І ось в останній свій приїзд в Україну я поїхала погостювати до подруги в столицю і зустріла там чудового хлопця. І моя мрія повернутися в Україну і придбати квартиру в столиці відродилася.
Мій коханий мене чекає, а я все ж таки хочу заробити на власне житло. Микита працює в хорошій фірмі і теж мені допоможе скластися грошима – такі у нас плани.
Тому я кілька місяців тому просто припинила надсилати гроші рідним. Досить! Але вони тепер зі мною не спілкуються. І мене весь час турбує думка: чи правильно зробила? Я ж нікому не винна нічого.
Я ж знову збираю ці гроші сама, працюю не легко – прибираю будинки заможних португальців. Як ви думаєте, чи по совісті я вчинила з рідними і як відродити спілкування з рідними, як пояснити їм, що я не можу бути для низ постійним спонсором?
Чекаю порад і всім дуже дякую за увагу!