– Так до подарунку і бабуся доклалася. Батьки ж стільки грошей не мали, – відповів мені племінник чоловіка, і все стало на свої місця.

То нашій з Ярославом дочці вона не мала грошей на подарунок, а ось онуку десь знайшлися. Ну як можна робити між онуками таку різницю?

Як тільки наша Софійка з’явилася на світ, то свекруха зробилася дуже бідна. В той час, як мої батьки купили на виписку ліжечко і все до нього, то свекруха подарувала, увага, дитині – книгу куховарства.

Я не знаю, чи то якийсь натяк, чи що, але готувати я вмію. Може не ідеально, бо я не кухар, але ніколи Ярослав не жалівся.

Все вона бідна і не має грошей на подарунки.

Але я й не хочу. Я працювала і в декреті, бо працюю “в телефоні”, тому ми з чоловіком можемо забезпечити дитину.

Річ не в тім.

Між днем народженням нашої Софійки і племінником чоловіка навіть не два місяці.

І якщо до нашої донечки свекруха прийшла з коробкою цукерок “Стріла” (які я терпіти не можу), то для онука вона добряче “шарпнулася”.

Я не знала про цей подарунок, бо коли прийшла до Дениса, то свекруха вже сиділа за столом і олів’є наминала.

Але вже наступного дня, в неділю, ми сім’ями вирішили поїхати в парк, який недавно в нашому містечку облагородили.

І ось я дивлюсь, а сестра Ярослава з автівки дістає самокат, але не простий, а електро. Я думаю, коштує він тисяч п’ятнадцять.

– Це тобі батьки такий подарунок зробили, чи ще хресні скинулися?

– Ні, тітко Людо, до батьків ще бабуся доклала, ось і вийшло, що моя мрія здійснилася. Але, тітко, не кажіть нічого бабусі, бо вона просила вам не казати.

Ну ясно! А для чого мені це знати!…

Але ця несправедливість з її боку мене сильно дратує.

А як би ви реагували на таку ситуацію?

Джерело