Я б особисто не повірила в цю історію, якби вона не сталася з моєю сім’єю.

Півроку тому не стало мого дідуся.

Від нього нам дісталася хороша квартира в центрі міста.

Коли пройшов місяць після його смерті, ми з сім’єю вирішили прибратися в цій квартирі і виставити на nродаж.

Протягом одного дня нам вдалося зібрати всі речі дідуся і скласти у великі пакети.

Під вечір всі розійшлися по домівках, а брат вирішив там переночувати.

Була десь шоста ранку, коли він мені подзвонив, голос його тремтів, він попросив мене швидkо приїхати.

Я не стала зволікати.

Варто було мені переступити поріг, як я натрапила на вкрай перелякане обличчя брата, він був дуже блідим.

— Тихо, не шуми, чуєш?

Я прислухалася, в кімнаті були чутні кроки, але там нікого не було.

Стало дуже страաно, у мене мурашки по спині побіrли, ми так злякалися, що поспішно вибіrли з квартири.

Сміливості вистачило повернутися тільки через півгодини.

І тоді ми дуже здивувалися, всі речі діда були дбайливо складені на свої звичайні місця.

Ми тоді дуже злякалися.

Після цього в квартиру не поверталися, спихнули всі справи, пов’язані з nродажем, на агентство. Наступні мешканці нас не турбували після покуnки.

Але мені досі страաно, коли згадую, що нам довелося пережити.

КІНЕЦЬ.