Свекруха, як тільки кабачки почалися, каже, що все-таки треба буде законсервувати пару банок. – Ну диви як Максим їх наминав! Значить любить! – Наминав, бо вибору не було. Не викидати ж. Але цього року нам кабачки не консервуйте і взагалі про це не думайте. – Свекруха якось так дивно на мене глянула, але промовчала. А недавно ми з сином в Карпати поїхали на тиждень. І уявіть собі, свекруха знала, що я їй ті кабачки осінню закатати не дозволю, вона купила ці, ще дорогі, і поки мене не було, законсервувала, увага – десять літрових банок

А я все думала, як маю приступити до розмови, щоб свекруха вже нарешті і честь знала.

А нагода випала сама собою, як тільки я взяла сина і поїхала на тиждень в Карпати.

Ну додуматися ж до такого треба було, кабачки ще ж такі дорогі.

Переїхала вона до себе разом зі своїми банками і вже тиждень мені не телефонує.

Минулого року в кінці лютого так вийшло, що забрали ми свекруху на деякий час до себе.

Вона вилізла на табуретку і щось діставала з антерсолі і не втрималася. Ось її з гіпсом на нозі ми і перевезли до себе, а разом з нею і певне з двадцять банок консервації, бо ж не пропадати “добру”.

Я як побачила ті банки, мені чуть зле не стало. Кінець лютого, я вже повним ходом купляла молоденьку капусточку, згодом і помідори і огірки. Ну хто вже в такий час буде їсти ті огірки кислі?

Але огірків там було якраз не багато. А ось кабачки тими кружельцями, хоч свинку корми.

Моя мама вже давно таке не консервує.

Так, огірки, помідори, варення пару баночок, та й все. Минулися ті часи, що весь погріб був заставлений консервацією.

Але ж нічого не вдієш. Чоловік заспокоїв, сказав, що з’їмо, ось ми й їли майже до пів літа.

Я на ті кабачки вже дивитися не могла і свекруха про це знала.

Як би там не було, свекрусі в нас подобалося жити і до себе повертатися вона не хотіла.

Ну якось правдами-неправдами ми продовжували жити.

Якось свекруха, як тільки кабачки цього року почалися, каже, що все-таки треба буде законсервувати трохи банок.

– Ну диви як Максим ті кабаки наминав! Значить любить!

– Наминав, бо вибору не було. Не викидати ж, ви трудилися. Але цього року нам кабачки не консервуйте і взагалі про це не думайте. Мені мама казала дві банки огірків і помідорів дасть, а більше нам не треба.

Свекруха якось так дивно на мене глянула, але промовчала.

А недавно я взяла сина і ми з ним на тиждень в Карпати поїхали. В Іллі і змагання по футболу були і я заодно відпочила від метушливого міста.

І уявіть собі, свекруха знала, що я їй ті кабачки осінню закатати не дозволю, вона купила ці ще дорогі, і поки мене не було, законсервувала, увага – десять літрових банок…

В мене слів немає.

З тими банками її чоловік і відвіз в свою квартиру. Я б ще одну зиму з нею і тими кабачками не пережила.

Свекруха мені ще не дзвонила після переїзду.

Ну а що, хіба я щось не те зробила? Ну хіба хтось ще ті кабачки на зиму закатує?

Джерело