То як допомагати батькам, то Вітя, а як спадщину ділити, то на всіх дітей порівно.

– Ну а як інакше, Любо? Ось ти б своїх дітей розділила? Кожна мама так зробить, тому не ображайтеся на мене, а просто зрозумійте, – сказала свекруха за столом, сьорбаючи чай з тортиком, який я, невістка, для неї спекла.

В моєї свекрухи троє дітей. Мій Віктор наймолодший, і дві старші дочки Леся і Наталя.

Живе моя свекруха вже одна в містечку, недалеко від нас. Ми в області, а Марія Степанівна в районному центрі, але в своєму домі з невеличким господарством і городом.

Дочки давно заміжні, але ні одна ні друга мамі не допомагає. Я навіть не пам’ятаю, коли вони останній раз в мами були. Певне, коли мого свекра не стало.

Дві вони живуть в селах, але в іншій області, і аргументують те, що не приїжджають тим, що зайняті своїми сім’ями, городами і господарством, ну і відстанню…

Я все розумію, але як можна так забувати про маму, яка дала життя? Я вважаю, це просто відмовки.

Мій же Вітя все своє життя на побігеньках біля мами, як і я. Ми і з городами допомагаємо і по хаті. Коли прийшов час і воду провели і пральку за свої гроші купили. І з ремонтами завжди допомагали, бо Вітя мій майстер на всі руки.

Свекруха сама завжди казала, що не уявляє свого життя без сина, що він її єдина надія та опора.

Але коли прийшов час задуматись про спадщину, моя свекруха вирішила все організувати “справедливо”.

Це було свято. Ми приїхали до мами і в церкву сходили. Я спекла смачного тортика до чаю. Свекруха любить мою випічку і завжди хвалить.

І ось сидимо ми за столом і Марія Іванівна каже, що треба все правильно зробити і поки є можливість і час, скласти заповіт.

– Я вирішила, що все порівну розділю, бо в мене троє дітей. Кожен з вас отримає по рівній частці будинку, а коли вже мене не буде, то робіть що хочете, але, звісно, я б не хотіла, щоб ви його продавали.

Я бачила, як неприємно стало Віті. Він біг на її любий поклик в той час, як сестри не завжди з днем народження маму вітали.

Я якось намагалася пояснити, що вона не права, але свекруха стоїть на своєму і все.

Я вже сказала Віті, що до мами не поїду на вихідні мити і прибирати, нехай доні приїжджають і догоджають.

Мені неприємно, як і чоловіку.

Але як тепер поводитись зі свекрухою, бо бачу і в Віті руки опускаються мамі допомагати?…

Джерело