Євген увімкнув гучномовець і почав розмову з мамою. – Синок, як у вас справи? – Та все добре! А в тебе як? – І в мене все добре. Тільки такий дивний сон мені снився. Уявляєш, тато мені приснився. Ніби ми за столом сидимо, а він мені каже: “Нелю, я б так квашеної капусти з’їв”. Ось я тепер собі місця не знаходжу. Біжу в магазин і таки куплю я хоч і молодої, бо старої нема вже, і наквашу тої капусти. А ви з Надійкою прийдіть в неділю після церкви до мене і діда нашого згадаємо. – Що то буде за капуста в липні, одному Богу відомо. Мені до неї йти трохи лячно!

Мій чоловік коли дома, часто спілкується по телефону, особливо зі своїми родичами, на гучномовці. Тому цю його розмову з мамою я чула на власні вуха. Чесно вам скажу, якби хтось мені це розповів, я б не повірила. Ну дивина з тою капустою та й годі.
Уявіть собі, наш час, літо, спека, молоді овочі в тому числі і капуста, яку в нашій сім’ї всі обожнюють. В мене відпустка, тому готую для свої трьох хлопців (чоловік і два синочки), смачненькі і цікаві страви, які в інші часи готувати просто немає часу.
Аж тут чую, телефонує до чоловіка його мама. (я відразу знаю, коли ця жінка телефонує до Євгена, бо там унікальна мелодія Гіги)
Євген щось ремонтував в коридорі, тому відразу ж включив на гучномовець.
Я не підслуховувала, цю розмову б лінивий почув.
– Синок, як у вас справи?
– Та все добре! А в тебе як? Ти якась запихана!
– І в мене все добре. Тільки такий дивний сон мені снився. Уявляєш, тато мені приснився (чоловік Наталі Петрівни, якого вже більше двох років немає з нами) Ніби ми за столом сидимо, а він мені каже: “Нелю, я б так квашеної капусти з’їв.
Ну так вона за мною ходить”. Ось я тепер собі місця не знаходжу, що ж маю робити. Біжу в магазин і таки куплю я хоч і молодої, бо старої нема вже, і наквашу в трилітровій банці тої капусти. А ви з Надійкою прийдіть в неділю після церкви до мене і діда нашого згадаємо, царство небесне.
Я не знаю, чи чув це мій Євген, але готуючи обід я так розреготалася.
Прийдеться в неділю до свекрухи йти на квашену молоду капусту. Ну такого я ще не їла. Навіть не уявляю, що це буде за смак.
А потім вона додала Євгену: “Це мені чоловік такі знаки подає. Треба його волю виконати. Бачиш, який між нами зв’язок”.
А ви в таке вірите? І чи можна їсти ту капусту, яку свекруха наквасить в червні? Було би смішно, якби не так плачевно. Боюсь подумати, що свекруха буде чудити через пару років…