Ох, і пощастило ж мені вийти заміж не за чоловіка, а за його родичів! Коли ми одружувалися, то я думала, що він самостійна, відповідальна людина.

Насправді ж вийшло, що вся його відповідальність йде не в той бік. Його рідні не дають нам спокійно жити. А починалося все так добре!

Незадовго до весілля мені запропонували нову гарну роботу, з пристойною зарплатнею. Там я і познайомилася з гарним двадцятивосьмирічним чоловіком, моїм ровесником.

Палких почуттів любові в нас не було, але я вже не молода, і дуже хотіла заміж, та мати дітей, поки вік дозволяє. Мій чоловік Тарас дуже відповідальна людина, ось тільки мені від цього чомусь живеться погано.

Коли ми з Тарасом розписалися, то стали жити в моїй однокімнатній квартирі. Бо він приїхав до Черкас з невеличкого містечка, і винаймав квартиру. Ми вирішили почекати з дітьми, поки не придбаємо більшу квартиру.

Але з перших наших днів спільного життя, у нас не виходило відкладати гроші на житло. Його родичі чомусь вирішили, що Тарас же не сплачує за орендовану квартири, значить у нього з’явилося багато зайвих грошей.

Родичі стали дзвонити йому щодня, і просити грошей, то сестрі на коляску для дитини, то якась далека бабуся захворіла, і їй потрібні дорогі ліки, то татові знадобилися запчастини на машину.

За рік нашого подружнього життя ми не змогли ні копійки відкласти. Ось так і тягну з останніх сил нашу родину, та ще й родичів чоловіка.

При цьому незліченні родичі витягували з Тараса більшу частину його зарплатні, а він вуха розвісив, та не міг нікому відмовити. Усім щось було від нього потрібно, то велосипед, то брекети, й так до нескінченності.

Якщо деякий час я була не проти допомоги, то тепер мене все це просто бісить. Адже я дитину хочу, а яка дитина в таких умовах?!

Мій терпець просто урвався, і я вирішила обговорити цю ситуацію з чоловіком. Знаєте, що він мені сказав? Що не може відмовити родичам, які намагаються жити на десять тисяч.

Тоді я вирішила діяти інакше. Днями я зайшла в соціальні мережі, та почала дивитися фотографії на сторінках бідних родичів мого чоловіка.

І яке було моє здивування, коли я побачила фото, де сестра мого чоловіка відпочиває на закордонному курорті. Потім, я побачила фото брата, який хвалився новою, дорогою машиною.

І на цьому все не закінчилося! Там і племінниця, яка просила гроші на навчання, а сама з шикарним манікюром, та нарощеними віями.

А ще нескінченні шашлики, та пікніки. Ми ж всього цього собі дозволити не можемо! Тоді я всі ці фотографії показала чоловікові, який теж збентежився.

І буквально наступного дня йому знову зателефонувала сестра, яка по закордонних курортах відпочивала, з проханням про допомогу. Тарас вперше за весь цей час їй відмовив! І що тут почалося! Вся рідня на нас озброїлася, а точніше на мене.

Мені відразу зателефонувала свекруха, і стала мене звинувачувати у всьому. Вона заявила, що через мене її син став жадібним.

Я спробувала заперечити, що ми у відпустці в парках гуляємо, а не на курорти їздимо. І тут вона просто скипіла! На підвищених тонах, вона стала мене ображати, казати, що я жадібна, корислива особа, що я заздрю їм всім.

При цьому вона ще й натиснула на мою хвору мозоль, що я дожила до таких років, а дітей і досі у нас немає. Мені стало так прикро, що сльози підступили, і я кинула слухавку.

Весь вечір я проревіла, і коли Тарас прийшов додому, то побачив мої зарюмсані очі. Йому теж дзвонила мати, і йому знову довелося перевести їй більшу частину своєї зарплатні.

Після цього у мене просто розпочалася істерика. Ми сильно з ним посварилися. Тепер я не знаю, що мені робити? Я так більше жити не можу, весь час сподіваючись на щастя, і не маючи його!

Чоловік, звичайно, у мене хороший і дбайливий, але його родичі, не те, що без квартири й дітей мене залишать, я ще й останні штани з-за них втрачу.

Я вважаю, що у будь-якого чоловіка, на першому місці має бути його родина, а потім уже всі нескінченні родичі. Я, звичайно, не проти допомоги близьким, але не настільки ж!

Вони, значить, будуть нашим коштом на широку ногу жити, а ми маємо в однокімнатній квартирі загинатися!

Ось тепер сиджу, і не знаю, чи розлучатися, чи спробувати розв’язати цю проблему? Але я дуже сумніваюся, що в мене це вийде. Що мені робити, підкажіть?

КІНЕЦЬ.